Розділ ІІІ НАД ТОРМАНСОМ

Фай Родіс перезирнулася з Гріф Ріфтом і, відступивши назад, сіла в крісло. Олла Дез простягнула руку до кульки вимикача, але Родіс жестом зупинила її. Нагнувшись до приймача, вона заговорила голосно й дзвінко, незважаючи на виття і свист перешкод.

— Зореліт “Темне Полум’я” викликає Раду Чотирьох! Викликає Раду Чотирьох! Повторюємо прохання — дозволити посадку! Просимо повідомити про це Чойо Чагаса, голову Ради Чотирьох. Чекаємо відповіді на непрямій частоті ваших навігаційних передач. Чекаємо відповіді!

Олла Дез вимкнула ТВФ. Загорівся синій вогник еліпсоїдної антени. Після виття та гавкотливих криків у круглому залі запала мертва мовчанка. Її порушила Фай Родіс.

— Не можу вважати початок успішним, — стурбовано мовила вона.

— Я б сказав, що спроба познайомитися виявилася невдалою, — скупо усміхнувся Гріф Ріфт.

— Добрі мені правителі! — обурено вигукнула Чеді. — Чого вони бояться?

— Того ж, чого боялися всі виховані капіталізмом, просякнуті заздрістю вимушеної нерівності. Бояться конкуренції, — сумовито відповіла Фай Родіс.

— Тобто бояться, що ми заберемо владу? — запитала Чеді.

— Авжеж!

— Але ж це дико й безглуздо. Навіщо нам влада в чужому світі?

— Це ясно для нас, для людей Землі, для Великого Кільця, але навряд чи більшість людей на Тормансі розуміють це.

— Тоді навіщо нам взагалі просити дозволу на посадку? Очевидно, ми не зрозуміємо одне одного, — стенула плечима Чеді.

— Для тих, хто зможе зрозуміти. Та й нам теж слід зрозуміти їх, навіть цих дивних правителів, — твердо сказала Родіс.

— І ви наполягатимете?

— Спробую!

Синє вічко горіло годину, другу, а планета мовчала. Зореліт пішов на нічний бік, коли Фай Родіс підвелася й запросила вільних від вахти супутників до їдальні.

Усі енергійно взялися за темно-коричневі кубики харчової суміші, достатньо смачної, аби підтримати апетит, і досить пружної, щоб дати роботу міцним зубам і щелепам — спадщині предків, які споживали всіляку тверду й важку для травлення їжу. Фай Родіс випила келих густого КМТ — оливково-зеленого напою. Гріф Ріфт обмежився лише кількома ковтками чистої води.

Чеді Даан чергувала на прийомі телеперадач, спостерігаючи перебіг всепланетних новин. Перед об’єктивами телекамер пропливали вулиці й площі різних міст Торманса, зали зібрань та аудиторії шкіл. Всюди збуджені тормансіани жестикулювали, кричали здаля або виливали потоки слів у безпосередній близькості від приймальних апаратів. Всюди чулося запитання: “Що робити із зорельотом?”, і найчастіше повторювалися слова: “Геть, забирайтеся, не допустимо, знищимо!..” На широкому виступі перед будівлею, схожою на астрономічну обсерваторію, з’явився молодий чоловік у блакитному одязі. Диктор оголосив, що виступить один із Вартових Неба — організації, покликаної охороняти недоторканість планети Ян-Ях. Чоловік у блакитному заволав: “Ви чули мерзенну брехню нікчемної жінки, ватажка зграї міжзоряних злодюг, яка з нечуваним нахабством посміла назвати себе кревною сестрою нашого великого народу. За одне це блюзнірство небезпечні прибульці заслуговують на кару. Наші вчені давно встановили й довели, що предки народу Ян-Ях прибули з Білих Зірок, аби підкорити природу забутої планети і влаштувати тут життя, повне щастя і спокою…”

Чеді Даан, захопившись безглуздою промовою оратора, що проголошувалась із незвичним для землян пафосом голосом, який то тремтів, то зривався на крик, не помітила, як за її спиною з’явилася Фай Родіс і увімкнула перекладну машину. Але навіть вона не змогла знайти пояснення до слів “мерзенний”, “зграя”, “злодюги”, “нікчемний”, “блюзнірство”. Родіс пішла по довідники, а Чеді, час від часу регулюючи диференційне збільшення, продовжувала вдивлятися в натовп — молоді обличчя, тільки молоді, з тим непроникним і відчуженим від світу виразом, який буває у фанатиків або в тупих, байдужих людей.

Раптовий здогад примусив Чеді увімкнути на сигнальному браслеті виклик Олли Дез. Та прибігла, розпашіла після відбиття атаки, яку провели на неї одразу Вір Норін, Тівіса і Нея Холлі за її романтичну прихильність до “володарів”. Слідом за нею ввійшла Фай Родіс з аркушем щойно скопійованого із “зірочки” словника стародавніх понять.