TextBook Він пригорнув її сильніше, накрив плащем.
— Ґеральте?
— Гм?
— Буде світати.
— Знаю.
— Я тебе скривдила?
— Трохи.
— Почнеться знову?
— Ніколи не кінчалося.
— Я прошу тебе... Робиш так, що я почуваюся...
— Нічого не кажи. Усе добре.
Запах диму, що пласко пливе серед вересу. Запах бузку й аґрусу.
— Ґеральте?
— Так?
— Пам’ятаєш нашу зустріч у Пустульських горах? І того золотого дракона... Як він звався?
— Три Галки. Пам’ятаю.
— Він сказав нам...
— Я пам’ятаю, Йен.
Вона поцілувала його туди, де шия переходила в ключицю, потім втиснула туди голову, лоскочучи волоссям.
— Ми створені одне для одного, — прошепотіла. — Може, ми призначені одне одному? Але ж нічого з того не буде. Шкода, але щойно настане світанок, ми розлучимося. Не може бути інакше. Ми маємо розлучитися, аби не скривдити одне одного. Ми призначені одне для одного. Створені одне для одного. Шкода. Той чи ті, що творили нас одне для одного, мали б подбати про щось більше. Самого призначення не вистачить, цього замало. Треба чогось більшого. Вибач мені. Я мала тобі це сказати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Меч призначення » автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щось більше“ на сторінці 11. Приємного читання.