— Могла, — пробурмотіла вона. — Але не хотілося мені.
Вона взяла каганець зі столу й підійшла до нього. Біла нічна сорочка, обліплюючи у русі тіло, робила її не по-земному чарівною. «Більше, ніж якби вона була голою», — подумав він.
— Я хочу тебе оглянути, — сказала вона. — Зойгл міг тебе подряпати.
— Не подряпав. Я б відчув.
— Під еліксиром? Не сміши мене. Під еліксиром ти б не відчув і відкритого перелому, поки кістка не почала б чіплятися за живопліт. А на зойглі могло бути все, у тому числі правець чи трупна отрута. У разі чого ще є час на протидію. Повернися.
Він відчув на тілі м’яке тепло вогника від каганця, миневий дотик її волосся.
— Наче все добре, — сказала вона. — Ляж, поки еліксири не звалили тебе з ніг. Ті мішанки можуть бути диявольськи небезпечні. Потроху вбиваєш себе ними.
— Я мушу вживати їх перед битвою.
Йеннефер не відповіла. Знову всілася перед дзеркалом, поволі розчісуючи чорні, кучеряві, лискучі локони. Завжди розчісувала волосся, перш ніж піти до ліжка. Ґеральт вважав те дивацтвом, але любив спостерігати за нею при цьому дійстві. Підозрював, що Йеннефер про це знає. Раптом зробилося йому дуже холодно, а еліксири і справді трусили ним, стискали потилицю, спливали вниз живота хвилями нудоти. Він вилаявся собі під ніс, звалився на ліжко, не перестаючи при цьому спостерігати за Йеннефер.
Рух у кутку кімнати привернув його увагу, притягнув погляд. На криво прибитих до стін, обметаних павутинням оленячих рогах сидів чорний, наче смола, невеликий птах.
Схиливши голову набік, він розглядав відьмака жовтим нерухомим оком.
— Що воно, Йен? Звідки воно тут взялося?
— Що? — Йеннефер повернула голову. — А, це. Це постільга.
— Постільга? Постільги рудо-п’ятнисті, а це — чорне.
— Це чародійська постільга. Я її зробила.
— Навіщо?
— Вона мені потрібна, — відрізала чародійка.
Ґеральт не запитував більше, знав, що Йеннефер не відповість.
— Йдеш завтра до Істредда?
Чародійка відсунула флакончики на край столу, сховала гребінь до шкатулки й зачинила триптихові рамки дзеркала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Меч призначення » автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Крихта льоду“ на сторінці 3. Приємного читання.