Розділ «Раґнарьок: невідворотна доля богів»

Асґард зникне, але на його місці постане Ідаволл — розкішний і непорушний.

У Ідаволл прийдуть сини Одіна — Відар і Валі. За ними з’являться сини Тора — Моді та Маґні. Вони разом принесуть Мйольнір, бо тепер, коли Тора не стало, молот можуть нести лише вони двоє. З підземного царства повернуться Бальдр і Хьод, і вони, всі шестеро, сядуть під сяйвом нового сонця і почнуть говорити, згадуючи таємниці та обмірковуючи, що можна було зробити інакше і чи був такий підсумок неминучим.

Вони говоритимуть про Фенріра — вовка, який з’їв світ, про змія Мідґарда, а також згадають про Локі, який водночас був і не був богом, який рятував богів, а проте міг їх знищити.

А тоді Бальдр скаже:

— Гей, що то таке?

— Де? — запитає Маґні.

— Ну, он там. Блищить у високій траві. Бачиш? І там теж. Поглянь, ще одне.

Тоді вони опустяться на коліна у високій траві — боги, мов діти.

Маґні, син Тора, буде першим, хто знайде один із предметів у високій траві, а знайшовши, одразу його впізнає. Це золота шахова фігура — такою грали боги, коли вони ще жили. Вона зображує Одіна, Бога-отця, на своєму високому троні: це король.

Вони знайдуть також інші фігури. Ось Тор, в руках якого молот. Он там Хеймдалль, який притиснув до губ свій ріг. Фріґґ, дружина Одіна, — то королева.

Бальдр підніме маленьку золоту статуетку.

— Ця схожа на тебе, — скаже йому Моді.

— Це я і є, — відповість Бальдр. — Такий, яким був давним-давно, до смерті, коли жив серед асів.

Вони знайдуть також інші фігури — одні красиві, інші не дуже. Ось загрузли в чорну землю Локі та його діти-чудовиська. Он крижаний велетень. Ось Сурт — його обличчя палає.

Згодом вони з’ясують, що мають всі фігури, щоб скласти повний набір. Вони розставлять фігури для гри в шахи: на шахівниці стола боги Асґарда зустрінуться зі своїми одвічними ворогами. Новоспечене сонячне світло блищатиме на золотих шахах у цей прекрасний день.

Бальдр всміхнеться своєю сонячною усмішкою, нахилиться і зробить свій перший хід.