Розділ «Яблука безсмертя»

— Постарів, просто мені щастить, — сказав Локі. — Старість мене прикрашає.

Тор щось буркнув, не вірячи жодному слову Локі. Від рудого кольору його бороди залишилося лише кілька світло-оранжевих волосин, а решта була білосніжною — немов гаряче багаття перетворилося на білий попіл.

— Вдар його ще раз, — мовила Фрейя.

Її волосся було довгим і сивим, а на обличчі з’явилися глибокі старечі зморшки. Вона досі була вродливою, але це була врода літньої жінки, а не золотоволосої діви.

— Він знає, де шукати Ідунн, і знає, де знайти яблука.

Намисто Брісінґамен досі висіло у неї на шиї, але воно було бляклим і тьмяним і більше не світилось.

Одін, батько всіх богів, тримав свою палицю вузлуватими, побитими артритом пальцями, покрученими та жилавими. Його голос, зазвичай гучний і владний, став ламким і скрипучим.

— Не бий його, Торе, — сказав він старечим голосом.

— Бачите? Я знав, що принаймні ви, Боже-отче, будете розсудливим, — зрадів Локі. — Я тут ні до чого! Чому б Ідунн кудись зі мною ходила? Я їй навіть не подобався!

— Не бий його, Торе, — повторив Одін і поглянув на Локі єдиним зрячим оком, яке тепер стало тьмяно-сірим. — Я хочу, щоб він був цілий і неушкоджений, коли його катуватимуть. Боги вже готують вогнища, гострять леза і збирають каміння. Хоч ми й старі, проте досі можемо катувати і вбивати не гірше, ніж у часи молодості, коли яблука Ідунн підтримували у нас життя.

До ніздрів Локі донісся запах розжареного вугілля.

— А якщо… — затнувся він. — Якщо я зможу виправити те, що сталося з Ідунн, і якимось чином поверну її неушкоджену разом із яблуками до Асґарда, ви забудете про тортури і смерть?

— Це твій єдиний шанс вижити, — сказав Одін таким слабким і ламким голосом, що Локі зауважив його подібність до жіночого. — Поверни Ідунн до Асґарда. А з нею і яблука безсмертя.

Локі кивнув.

— Зніміть із мене кайдани, — попросив він. — Я все зроблю. Але мені буде потрібен соколиний плащ Фрейї.

— Мій плащ? — перепитала Фрейя.

— Боюсь, що так.

Фрейя почовгала геть і повернулася з плащем, який вкривало пір’я сокола. З Локі зняли кайдани, і він потягнувся по плаща.

— Не думай, що ти можеш просто полетіти звідси й не вертатись, — сказав Тор і значуще погладив свою сиву бороду. — Може я вже й старий, — продовжив він, — але якщо ти не повернешся, я вистежу тебе, незважаючи на вік, і мій молот принесе тобі смерть, де б ти не сховався. Бо я досі Тор! І я досі сильний!

— Ти досі надзвичайно нестерпний, — відповів Локі. — Краще прибережи сили, бо треба буде викласти гору тирси перед стінами Асґарда. Велетенську гору. Тобі доведеться зрубати купу дерев і настругати з них тонку стружку. Гора вздовж стіни має бути височенною, тож починай уже зараз.