TextBook — Комусь! — вигукнув вій, схопившись на ноги. — Мені! Господи милосердний, що це таке зі мною! — несамовито скрикнув і крутнувся, озираючись на всі боки. — В якому домі? В тому!
Гріп помчав через газон, збіг сходами, вбіг у темний хол.
Схопив телефонну трубку.
— Алло! — гукнув він.
Ту-у-у.
— Алло, алло!
Трубку вже повісили.
— Алло! — він кинув трубку на місце. — Дурню, дурню! — люто вилаяв сам себе. — Сидів як блазень на тротуарі! Ах ти ж, несусвітний дурню! — Він стиснув руками телефон. — Ну ж бо, подзвони ще! Ну ж бо!
Йому ніколи й на думку не спадало, що, крім нього, на Марсі могли залишитись інші люди. Цілий тиждень він нікого не бачив. У нього склалося враження, що всі міста були такі ж безлюдні, як і це.
Тепер Гріп тремтів, дивлячись на страшний маленький чорний апарат. Автоматична система сполучала всі тридцять міст Марса. Звідки дзвонив телефон?
Цього він не знав.
Він чекав. Подався в чужу кухню, розморозив якісь ягоди і сумно почав їсти.
— На тому кінці нікого не було, — пробурмотів він. — Може, десь од вітру повалився стовп, і телефон задзвонив сам.
Але ж хіба він не почув, як клацнуло в трубці? А це означало, що хтось далеко повісив свою трубку.
Він просидів у холі всю ніч.
— Не через телефон, — говорив сам собі. — Просто мені більше нічого робити.
Він слухав цокання свого годинника.
— Вона вже сюди не подзвонить, — сказав він. — Вона ніколи не подзвонить по номеру, який не відповідає. Може, вона саме зараз дзвонить в інші будинки міста? А я сиджу тут… Стривай! — засміявся він. — Чому я кажу “вона”?
Він заморгав очима.
— Адже це може бути “він”, хіба ні?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марсіанська хроніка » автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРУДЕНЬ 2006. МОВЧАЗНІ МІСТА“ на сторінці 2. Приємного читання.