— Вина! — прохрипів Конан.
Його поклали в ліжко. Хтось підніс до скривавлених губ наповнений по самі вінця келих, і король великими ковтками висушив його до дна.
— Добре! — пробурчав він і відкинувся на подушку. — Після таких змагань пересихає в горлі.
Кровотеча припинилася, і неймовірні життєві сили варвара почали зціляти його тіло.
— Спочатку поклопочіться про рану на моєму боці, — звернувся він до головного придворного лікаря. — Рінальдо почав був писати там свою нову баладу, і перо його було надзвичайно гостре.
— Його давно треба було повісити! — мовив Публій сердито. — Від цього навіженого поета всього можна було чекати… Гей, хто це?
Він гидливо поторкав носком сандалії труп Аскаланте.
— О Мітро! — вигукнув командир Чорних Драгунів. — Це ж Аскаланте, колишній граф Туни! Який чорт заніс його сюди?
— Чому він застиг у такій позі? — прошепотів Публій, мимовільно відступаючи назад.
— Якби ви бачили те, що довелося побачити мені, — пробурчав король і підвівся на лікті, незважаючи на протести лікаря, — ви б із цього не дивувалися. Втім, переконайтеся самі, там… — він збентежено замовк, тому що його палець указував на порожню підлогу.
Дивні останки жахливого чудовиська безслідно зникли.
— О Кроме! — прошепотів він. — Тварюка з пекла перетворилася на слиз!
— Король марить, у нього лихоманка, — прошепотів один з придворних.
Конан почув його і не зміг стримати обурення.
— Присягаюся Кромом! — люто вигукнув він. — Я знаю, про що говорю! Це було щось схоже і на стигійську мумію, і на павіана водночас. Це чудовисько проникло через двері й обернуло в панічну втечу негідників Аскаланте. Воно убило Аскаланте саме тоді, коли зрадник хотів устромити меча мені в живіт. Потім воно накинулося на мене, і я вбив його, хоча не маю уявлення, як це сталося, бо моя бойова сокира відскочила від його черепа, немов від кам’яної стіни. Але я думаю, що до всього цього має якесь відношення Епімітреус…
— Чуєте? Він говорить про легендарного мудреця, який помер п’ять тисяч років тому! — крадькома шепотіли одне одному придворні.
— О Іміре! — загримів король. — Так, я сьогодні вночі говорив з Епімітреусом! Він уві сні призвав мене до себе, і я довго йшов чорним, висіченим у скелі коридором з барельєфами прадавніх богів і героїв на стінах, потім сходами, на яких були вирізані змії Сета, поки не дійшов зрештою до склепу. Там я знайшов саркофаг, на віці якого був зображений фенікс…
— В ім’я Мітри, Ваша Величносте, зупиніться! — ці слова зірвалися з губ верховного жерця Мітри, обличчя якого стало попелясто-сірим.
Конан відкинув назад голову й прогарчав:
— Що я, раб, щоб мені затикали рота?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конан, варвар із Кімерії » автора Роберт Ірвін Говард на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФЕНІКС НА МЕЧІ“ на сторінці 8. Приємного читання.