Розділ «Річард Олдінгтон і його роман «Смерть героя»»

Одного з найвизначніших представників модернізму T. С. Еліота нагороджено ім’ям Тобба. Р. Олдінгтон показує його в той період, коли він скотився на реакційні позиції, бунтарський етап творчості зостався в минулому. Автор підкреслює потяг добродія Тобба до аристократичних фанаберій, титулів, гербів, мертвих традицій. Девіз Еліота — «католицизм у релігії, роялізм у політиці, класицизм у літературі» — Р. Олдінгтон дещо видозмінює: «монархізм у мистецтві, тверда влада в політиці й ортодоксальність у релігії», підкреслюючи його абсурдність.

Не менш гостро змальовано гера Шобба (Форда Медокса Форда) — видавця й редактора.

Бліда й невиразна англійська інтелігенція, що живе тільки плітками, розбійники пера, які панічно бояться народу, які торгують своєю батьківщиною по всіх усюдах, змінюючи національність, як змія шкіру, не до душі молодому Джорджу Вінтерборну. Йому немає місця серед цих людей.

Залишається тільки сфера інтимного життя, кохання. Відчуваючи відразу до традиційного вікторіанського «родинного вогнища», яке в романі уособлюють любі батечко і матінка Вінтерборн, Джордж намагається побудувати своє особисте життя інакше. Він зустрічає чарівну молоду жінку Елізабет, яка, як здається героєві, поділяє його погляди. Керуючись новомодними фрейдистськими теоріями, вони не одружуються, проповідують повну свободу в коханні. Але всі теорії летять до дідька, тільки-но Елізабет запідозрила, що вагітна. В ній прокидається справжня міщанка — лицемірна, фальшива, достойна спадкоємиця «величних» справ матінки Вінтерборн. Вона примушує Джорджа одружитися з нею; Впевнившись, що дитини в неї не буде, повертається до давнього розпорядку життя, проповідуючи емансипацію, але тільки для себе особисто. А тут ще й Фанні, з якою у Джорджа «роман», з її уявленнями про сексуальну свободу,— до Фанні ревнує чоловіка Елізабет. Зовсім заплутавшись у своїх особистих справах, Джордж вирішує записатись добровольцем на фронт.

Таким чином, Джордж проходить через всі етапи становлення, обов’язкові для героя «роману виховання», але в пародійному плані, оскільки становлення виявляється дорогою до смерті, в небуття. Війна завершує його формування, підводить підсумок: вона виснажує його фізично, приносить розчарування й зневіру, доводить до самогубства: «У Вінтерборновій голові наче щось луснуло. Він відчув, що божеволіє, і схопився. Кулеметна черга сталевим батогом шмагонула його по грудях. Всесвіт вибухнув чорним полум’ям, і він провалився в небуття».

Так обірвалось життя Джорджа Вінтерборна. Але він не пішов у небуття, частково відроджуючись у наступних героях Р. Олдінгтона: Тоні Кларендоні, Джорджі Смізерсі, Крісі Хейліні. Всі ці молоді люди виросли під тінню першої світової війни. Але вже в образі Кріса Хейліна з роману «Справжній рай» письменник показав риси, які визначатимуть інше повоєнне покоління — «сердитих молодих людей» — героїв Осборна, Уейна, Сіллітоу та інших авторів, героїв іронічних, невдоволених, які дивляться на світ критичними молодими очима. Саме їм Кріс Хейлін, образно кажучи, передасть «ключі від дверей» (англійський вираз, що означає «досягти повноліття, стати на власні ноги»).

Життя невпинно йде вперед. Місце попереднього покоління займе інше. А яким воно буде, в яких умовах йому доведеться «ставати на ноги», покаже майбутнє. Хотілось би вірити, що це майбутнє буде світлим і мирним, що молодому поколінню не загрожуватиме перспектива стати «втраченим» назавжди.

Ірина Києнко