Розділ дванадцятий

— А далі?

— Фієвський.

— Точно?

— Ну.

— Прізвище пана Анатоля — Фієвський?

— А що тут дивного?

— Неважливо. Дякую.

Шацький залишив Гонсьоровського й витягнув мобілку.

— А не треба описати його чи що? — гукнув чоловічок, підводячись із лавки.

— Не треба! — відповів Шацький.

По той бік вулиці був «Назарет», погляд Шацького ковзнув костьолом святого Міхала, наче приліпленим до барокового будинку семінарії.

Архангеле Михаїле, ти, що борешся зі злом, патроне всіх, хто шукає справедливості, захиснику поліцейських і прокурорів, вислухай свого вірного слугу й зроби так, щоб не було ще запізно. І щоб у цій триклятій країні бодай раз вдалося щось залагодити в неробочий час.