Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

Він замовк, дивлячись на сина. Арні відповів йому поглядом, сповненим задуми.

— Забирай її з собою в коледж; навіть якщо вибереш собі кампус, де першокурсникам не дозволено мати машини, є способи обійти це…

— Як-от паркувати її в аеропорту?

— Так. Як-от. Коли ти приїжджатимеш додому на вихідні, Реджина буде така рада тебе бачити, що ніколи не згадуватиме про машину. Чорт, та вона напевно виходитиме на подвір’я й допомагатиме тобі її мити й натирати воском тільки для того, щоб дізнатися, що ти робиш. Десять місяців. І все закінчиться. У нашій сім’ї знову запанує лад. Так, Арні. Рушай.

Арні виїхав з подвір’я хімчистки назад на трасу.

— Ця штука застрахована? — раптово спитав Майкл.

Арні розсміявся.

— Жартуєш? Якщо в цьому штаті в тебе нема страхування громадянської відповідальності й ти потрапиш в аварію, копи тебе вб’ють. Без страхування ти будеш винен, навіть якщо інше авто звалиться з неба й приземлиться тобі на дах. Це один зі способів, якими користуються ці гівнярі, щоб не пускати дітей на дороги Пенсильванії.

Майкл подумав, чи не розповісти Арні про те, що величезна кількість аварій з летальним кінцем у Пенсильванії — 41 відсоток — відбувалася за участю водіїв-підлітків (Реджина зачитала йому цю статистику в недільному додатку до газети, повільно, апокаліптичним тоном розтягуючи цифру: «Со-рок один відсоток!» — невдовзі по тому, як Арні купив машину), і вирішив, що той навряд чи хоче про таке слухати… принаймні в тому настрої, у якому він перебував тієї миті.

— Лише відповідальність?

Вони саме проїжджали під світловідбивальним знаком «ЛІВА СМУГА ДЛЯ АЕРОПОРТУ». Арні увімкнув поворотник і змінив смугу. Майкл, здавалося, трохи розслабився.

— Страхування на випадок зіткнення продають лише тим, кому виповнилося двадцять один. Я серйозно; ці гівняні страхові компанії всі багаті, як Крез, але вони тебе страхуватимуть лише в тому разі, якщо все складатиметься запаморочливо на їхню користь. — У голосі Арні звучали гіркуваті, занудно-скаржливі нотки, яких Майкл ніколи за ним не помічав; він нічого не сказав, але його вразило й трохи налякало те, які слова вживав його син, — він здогадувався, що Арні такою мовою спілкується з однолітками (принаймні так він сказав пізніше Деннісу Ґілдеру, вочевидь перебуваючи в повному невіданні щодо того, що насправді до випускного року в Арні, крім Ґілдера, жодних однолітків не було), але з Реджиною й ним син таких слів ніколи не вживав.

— Твоя історія водіння і те, чи закінчив ти автошколу, значення не мають, — вів далі Арні. — Страхування від зіткнень тобі не дадуть тому, що їхні блядські страхові таблиці кажуть, що страхування від зіткнень тобі не дадуть. Ти зможеш його отримати у двадцять один рік, якщо схочеш заплатити цілий статок — зазвичай страховки класу преміум влітають у таку суму, що й на всю машину стільки не витратиш до двадцяти трьох років, якщо ти не жонатий. О, ці гівнярі все продумали. Вони знають, як наступити тобі на горло, ще б пак.

Віддалік попереду вже сяяли вогні аеропорту; злітні смуги видовжувалися містичними паралелями синього світла.

— Якщо хтось колись мене запитає, яка найнижча форма людського життя, я цій людині скажу, що це страховий агент.

— А ти ґрунтовно дослідив це питання, — прокоментував Майкл. Більше він нічого додати не наважився; здавалося, що Арні тільки й вичікує моменту, коли можна буде вибухнути свіжим гнівом.

— Я навідався в п’ять різних компаній. Хоч би там що казала мама, я не фанат розкидатися своїми грішми.

— І все, що зміг купити, — страхування прямої відповідальності?

— Ага, точно. Шістсот п’ятдесят доларів на рік.

Майкл присвиснув.