Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— На підставі однієї-єдиної контрольної, — спокійно промовив Арні. — Містер Фендерсон славиться тим, що в першій половині чверті дає дуже мало контрольних, тому можна принести додому червону картку з оцінкою «F» тільки тому, що ти не засвоїв якогось одного поняття, а в кінці чверті отримати «А». Про все це я б тобі розказав, якби ти спитала. Але ти не спитала. До того ж, це лише третя червона картка за весь час, що я вчуся в старших класах. Моя загальна середня оцінка — 93, і ти знаєш, що це дуже добре…

— Вона впаде! — верескливо відрізала Реджина й зробила кілька кроків уперед, до нього. — Це через твою одержимість тією проклятущою машиною! У тебе є дівчина; як на мене, то це чудово, прекрасно, супер! Але з тією машиною це божевілля! Навіть Денніс каже…

Арні так стрімко скочив на ноги й так швидко наблизився до неї впритул, що вона аж відступила, від подиву принаймні на кілька секунд втративши гнівний запал, застигнувши від його гніву.

— От тільки Денніса в це не вплутуй, — загрозливо тихим голосом промовив він. — Це тільки між нами.

— Гаразд, — погодилася вона, знову змінюючи тему. — Простий факт полягає в тому, що твої оцінки неухильно знижуватимуться. Я це знаю, і твій батько теж знає, а червона картка з математики — це індикатор.

Арні впевнено всміхнувся, і Реджина глянула на нього з осторогою.

— Добре, — сказав він. — Ось що я тобі скажу. Дозволь мені залишити машину тут до кінця чверті. Якщо я отримаю оцінку, нижчу за «С», то продам машину Дарнеллу. Він купить; він знає, що в такому стані, як вона зараз, він може виручити за неї штуку. Її ціна з часом тільки ростиме.

На мить Арні замислився.

— Я тобі ще краще скажу. Якщо я цього семестру не потраплю в список відмінників, то теж позбудуся машини. Тобто я б’юся об заклад на свою машину, що дістану оцінку «В» з інтегралів не лише за чверть, а й за цілий семестр. Що скажеш?

— Ні, — одразу ж відповіла Реджина. І кинула застережливий погляд на чоловіка — «Не втручайся». Майкл, який розтулив було рота, вмить його захлопнув.

— Чому ні? — оманливо м’яким тоном поцікавився Арні.

— Тому що це трюк, і ти прекрасно знаєш, що це трюк! — заверещала на нього Реджина, зненацька охоплена тотальною й нестримною люттю. — І я більше не збираюся пережовувати цю ганчірку й слухати твоє хамство! Я… я міняла твої брудні підгузки! Я сказала, прибери її звідси, їздь на ній, якщо вже тобі так пече, але не залишай тут, де я буду змушена на неї дивитися! Я все сказала! Кінець!

— Тату, а як ти вважаєш? — спитав Арні, перевівши погляд на Майкла.

Той знову розтулив рота, щоб заговорити.

— Він вважає так само, як я, — рубонула Реджина.

Арні знову подивився на неї. Їхні очі, того самого відтінку сірого, зустрілися.

— Що я скажу, значення не має, так?

— По-моєму, це вже надто далеко зай…

Вона почала відвертатися, міцно й рішуче стискаючи губи, та з напрочуд спантеличеним виразом в очах. Але Арні вхопив її за руку, стиснув трохи вище ліктя.

— Не має, правда ж? Тому що коли ти сама ухвалюєш якесь рішення, то більше не бачиш, не чуєш, не думаєш.