Розділ «Томмазо Кампанелла Місто Сонця Переклали Йосип Кобів та Юрій Цимбалюк»

Лікують її молитвами до бога небесного, зміцненням головного мозку, приймають кислоти, розважаються вишуканими розвагами, споживають жирні бульйони, заправлені найкращим пшеничним борошном. Вони — мастаки присмачувати страви: додають до них корицю, мед, масло і вдосталь прянощів; до жирних страв додають кислого, щоб не було відрижки. На відміну від китайців, вони не п’ють ані охолоджених льодом, ні штучно підігрітих напоїв, бо не потребують вдаватись до таких засобів проти надміру вологи та для підтримання природного тепла,— тепло свого тіла вони підтримують, особливо влітку і при втомі, товченим часником, оцтом, кмином, м’ятою, васильками. Солярії знають також таємниці відновлення життєвих сил через кожних сім років[272] без будь-якої шкоди для здоров’я в спосіб приємний і прямо-таки дивний.

Чернець

Ти ще не розповів про науки та органи влади.

Генуезець

Про вибір урядовців, спосіб правління і про Раду вдруге й докладніше

Хіба я не розповідав? Розповідав, але оскільки це тебе так цікавить, то доповню сказане. Рада збирається двічі на місяць — коли народжується молодик і на повний місяць. Перед засіданням відправляють службу божу. В Раді беруть участь усі громадяни віком від двадцяти років і старші. Кожен має право висловити свою думку про те, які помічає недоліки в управлінні державою, як службовці виконують свої обов’язки: хто — справно, а хто ні. Окрім того, через кожних вісім днів збираються всі високі достойники, а саме: Верховний  і з ним Сила, Мудрість, Любов і так само підлеглі їм начальники (їх у кожного по три[273]), отже всіх їх буває тринадцять чоловік. Саме вони керують діяльністю відповідних галузей громадського життя: Сила відає військовими справами, Мудрість — науками, Любов — харчуванням, одягом, справами народження і виховання. На Раду приходять начальники військових відділів як жіночих, так і чоловічих, а саме: десятники, півсотники і сотники. Там обмірковують державні справи і обирають службовців, яких намітили на Великій Раді. Так само  проводить щодня нараду зі своїми трьома співправителями, на якій вони розглядають поточні справи, перевіряють, затверджують і виконують постанови зборів та обговорюють інші важливі заходи. До жеребкування вони, вдаються хіба що у тих випадках, коли вагаються щодо рішення. Службові особи можуть бути зміщені, коли на те буде воля народу. Зате не підлягають заміні вищезгадані чотири найвищі сановники, хіба що вони самі, порадившись між собою, передають свою високу посаду тому, кого визнають мудрішим, здібнішим і доброчеснішим від себе. Ці люди справді настільки розумні й чесні, що охоче поступаються своїм місцем мудрішому і не соромляться самі в нього вчитися. Проте необхідність у такій заміні буває дуже рідко.

Ті, хто відає окремими галузями науки, підпорядковані правителю, на ймення Мудрість, крім Метафізика; ним є , який керує всіма науками, як архітектор будовою. Йому було б соромно, якби не оволодів усіма доступними людям знаннями. Мудрості підпорядковані: Граматик, Логік, Фізик, Медик, Політик, Етик, Економіст, Астролог, Астроном, Геометр, Космограф, Музикант, Перспективіст, Арифметик, Поет, Ритор, Живописець, Скульптор. Під безпосереднім керівництвом правителя Любові працюють: Начальник у справах дітородіння, Медик, Завідувач одягом, Агроном, Скотар, Стадник, Завідувач прирученням тварин, Головний Кухмістр, Знавець відгодівлі тварин та інші. Правителю Силі підлягають: Стратег, Начальник борців, Знавець ковальського ремесла, Завідувач арсеналом, Скарбничий, Завідувач монетним двором, Будівельник, Керівник розвідки, Начальник кінноти, Начальник піхоти, Конюх, Головний Мечник, Начальник артилерії, Начальник пращників і Юстиціарій[274]. Всі вони в свою чергу мають у своєму розпорядженні вужчих спеціалістів.

Чернець

А як у них чиниться суд?

Генуезець

Про судочинство й суддів

Саме про це я й хотів розповісти. Для всіх і кожного, хто працює в тій чи іншій галузі, правосуддя чинить їхній керівник. Отже, всі головні майстри заодно є суддями і мають право карати вигнанням, бичуванням, доганою, позбавленням права на громадське харчування, відлученням від церкви і забороною спілкуватися з жінками. У випадках тяжкого злочину застосовується страта або правило: око за око, ніс за ніс, зуб за зуб[275] і т. д., згідно з законом відплати, якщо злочин скоєно свідомо й з умислом. Якщо злочин був скоєний під час суперечки без злого умислу, то присуд пом’якшується, але не самим суддею, а трьома співправителями, від яких можна апелювати ще до , причому не про винесення нового вироку, а про помилування. Він має право задовольнити чи відхилити це прохання. В’язниць у них немає, за винятком однієї вежі, в якій тримають збунтованих ворогів. Розгляд справи в суді, тобто те, що ми називаємо процесом, не ведеться в письмовій формі; позивач усно з’ясовує перед суддею і Силою суть оскарження і приводить свідків, а оскаржений виступає з промовою на свій захист. Суддя тут-таки виправдовує його чи засуджує. Якщо підсудний апелює до одного з трьох правителів, то на другий день його або виправдовують, або засуджують. На третій день  або помилує відповідача і відпустить на волю, або вирок набуває законної чинності. Відповідач після того мириться зі своїми обвинувачами і свідками, немов із лікарями своєї хвороби, обіймаючи їх і цілуючи[276].

Страту засудженого на смерть виконує власноручно сам народ, вбиваючи його мечем або каменюками, причому початок каральній дії дає обвинувач і свідки. Річ у тім, що в соляріїв немає ні катів, ні лікторів[277], щоб їхня наявність не принесла ганьби державі. Деяким засудженим надається право самим позбавити себе життя. Тоді вони обкладають себе мішечками з порохом, самі їх підпалюють і гинуть у полум’ї, а глядачі, які обступають смертників, заохочують їх, щоб умирали з честю. Громадяни із сльозами на очах просять бога утамувати свій гнів; сумують, що мусять відтяти від тіла суспільства гнилизну. Щоразу вони доти переконують і намовляють винуватця визнати провину, доки той визнає її й сам забажає для себе смертного вироку; інакше не можна його стратити. Якщо ж злочин був скоєний проти свободи держави, або проти бога, або проти верховної влади, в цих випадках вирок виносять негайно й без будь-якого жалю. Таких злочинців карають тільки смертю. Коли ж засуджені на смерть пояснять народу чесно, чому вони вважають вирок незаслуженим, повідомлять про інших людей, які заслуговують на смертну кару, а також виявлять провини службових осіб,— якщо вони цього певні,— і наведуть переконливі докази того, що ті особи мають бути покарані, отже, коли такі докази стануть відомі, то підсудні будуть заслані, а городяни повинні очистити Місто молитвами, службами божими і покутами. Осіб, виказаних підсудним, не переслідують,— обмежуються повчанням. Прогріхи, вчинені внаслідок слабодухості або незнання, карають доганою, деяких винуватців зобов’язують поводити себе стримано, інших — глибше вивчати ті науки або ремесла, які вони заплямували негожим вчинком.

Живуть вони дружно, як єдина, міцно згуртована громада. Треба зауважити ще одне: якщо громадянин, скоївши злочин, добровільно, не чекаючи викриття, з’явиться до властей, повиниться й покається, поки його не оскаржили, його можуть звільнити від кари за той злочин чи застосувати м’якшу кару. Солярії особливо дбають про те, щоб ніхто ні на кого не зводив наклепів, бо наклепника чекає кара, відповідно до закону відплати. Оскільки вони ходять і працюють загонами, то для викриття правопорушника потрібно п’ять свідків; у іншому разі його відпускають, попередивши і взявши з нього присягу не грішити. Якщо ж він буде оскаржений вдруге або втрете на основі показань двох чи трьох свідків, то його мають покарати подвійно.

Закони їхні нечисленні, короткі й ясні, всі викарбувані на мідній дошці, яка висить при дверях храму, під колонадою. Окрім того, на поодиноких колонах можна побачити визначення основних понять у метафізичному і дуже стислому стилі, як-от: що таке бог, що таке ангел, світ, зірка, людина, доля, мужність і т. п. Усе це сформульовано дуже влучно. Вміщено там також визначення всіх чеснот, а біля колон стоять крісла суддів, які розглядають злочини, вчинені проти відповідних чеснот. Під час судочинства судді засідають там і кажуть підсудному: «Сину, ти согрішив проти цього священного визначення (добродійності, великодушності і т. п.). Прочитай його!» Після розгляду справи оскарженого засуджують за скоєний злочин, наприклад, за лиходійство, малодушність, пиху, невдячність, лінощі тощо. Ці вироки є надійними й дійовими ліками. Засуджені приймають їх скоріш як приємне повчання, аніж як кару.

Чернець

А тепер розкажи мені про їхніх священиків, жертвоприношення, обряди і віру.

Генуезець

Про священиків, релігію, жертвоприношення і молитви

Первосвящеником у них є сам ,  крім нього, священнослужителями є тільки вищі урядовці. Їхній обов’язок — очищати сумління громадян. Тим-то всі городяни на таємній сповіді, яка прийнята і в нас, сповідають свої гріхи службовим особам, що очищають їм душі і заодно дізнаються, якого роду прогріхи переважають у народі. Згодом церковні сановники відкривають гріхи власні й чужі трьом верховним правителям, однак не називають нікого поіменно, а лише вказують на гріхи найтяжчі і найшкідливіші для держави. Наостанку три правителі звіряють ці ж гріхи разом із своїми власними самому , який завдяки цьому може довідатись про найпоширеніші в суспільстві провини і намагається запобігти їм відповідними засобами. Він приносить жертви і молиться богу, а перед тим сповідає гріхи усього народу перед богом привселюдно в храмі перед вівтарем кожного разу, коли виникає потреба очищення, хоч жодного грішника не називає по імені. В такий спосіб він розгрішає народ, закликаючи водночас уникати таких гріхів у майбутньому, відтак приносить жертву богу і просить його, щоб простив місто, відпустив йому гріхи, напоумляв та оберігав його. Правителі інших підпорядкованих соляріям міст також один раз у рік розказують на сповіді про гріхи своїх підданих згаданому . Так він дізнається, що є хибного в провінції, і намагається виправити хиби усіма людськими і божественними засобами.