Повелителі мечів

співвітчизника.

Вони сіли на м’які сидіння поруч з рубанням управління, і корабель піднявся в повітря. Раліна подивилася вниз, на армію застиглих

воїнів.

- Невже бідолахам нічим не можна допомогти, Джері? - Запитала вона.

- Якщо Закон остаточно переможе на наших вимірах, лорд Аркін, можливо, щось і придумає.

Вони пролітали над морем слизу, який коливався, раз у раз викидаючи в небо щупальця, намагаючись схопити повітряний корабель. Іноді на його поверхні з’являлися чиїсь обличчя, здіймалися руки, немов благаючи про помилування.

- Море Хаосу, - пояснив Норег-Дан. - Кажуть, воно єдине на планеті.

В остаточному підсумку всі смертні, службовці Хаосу, стають його частиною.

Джері згідно кивнув.

- Мені не раз доводилося спостерігати подібні картини. Під ними проносилися ліси з химерних дерев, вогненні рівнини. Річки з

розплавленого металу текли повз прекрасні палаци, складені з дорогоцінних каменів. Величезні огидні птиці, угледівши повітряний

корабель, кидалися на нього, але, підлетівши ближче, чомусь різко звертали в сторону.

- Мабуть, вадаги - могутні чарівники, раз їх кораблі літають, - прошепотіла Раліна Коруму.

Спочатку вадагський принц, заглиблений у свої думки, нічого не відповів.

Потім обличчя його прояснилося, і він з ніжністю подивився на маркграфиню Алломглільську.

- Чари тут ні при чому. Для того щоб корабель летів, не потрібно вдаватися до надприродних сил, і потрібні не заклинання, а знання

законів механіки. Певні сили - настільки складні, що мабденам їх не зрозуміти, - не тільки тягнуть корабель по небу, але і допомагають

йому долати простір між сферами. Кажуть, предки винайшли цей спосіб пересування, хоч і не любили ним користуватися, вважаючи за краще

інший спосіб життя. Я смутно пам’ятаю легенду про те, як одне з Небесних Міст відправилося в подорож по мільйону сфер множинного

всесвіту. Можливо, вадаги побудували багато таких міст, і зараз нам належить відвідати одне з них, яке називається Гвалас-кор-Гварус.