Розділ «Майстер і Маргарита»

А затим, стишивши голос, він запитав:

— Єшуа Га-Ноцри, чи віриш ти в яких богів?

— Бог один, — відказав Єшуа, — в нього я вірю.

— То помолись йому! Кріпко помолись! А втім, — тут голос Пилатові зірвався, — це не зарадить. Жінки немає? — чомусь тоскно запитав Пилат, не розуміючи, що з ним діється.

— Ні, я сам.

— Ненависне місто… — раптом чомусь пробурмотів прокуратор і здвигнув плечима, неначе змерз, а руки потер, неначе обмиваючи їх[75], — якби тебе зарізали перед твоїм побаченням із Юдою з Киріяту, це, далебі, було б краще.

— А ти б мене відпустив, ігемоне, — несподівано попрохав арештант, і голос його зробився тривожним, — я бачу, що мене хочуть вбити.

Лице Пилата звело судомою, він звернув до Єшуа запалені, в червоних жилках білочні й сказав:

— Ти гадаєш, нещасний, що римський прокуратор звільнить людину, яка казала те, що казав ти? О боги, боги! Чи ти думаєш, що я ладен сісти на твоє місце? Я твоїх думок не поділяю! І слухай мене: якщо з цієї хвилини ти вимовиш бодай одне слово, заговориш з будь-ким, стережись мене! Повторюю тобі: стережись.

— Ігемоне…

— Мовчи! — рикнув Пилат і скаженим поглядом провів ластівку, яка знову впурхнула до балькона. — Усім сюди! — крикнув Пилат.

І коли секретар і конвой повернулися на свої місця, Пилат оголосив, що ухвалює смертний вирок, виданий на зборах Малого Синедріону злочинцеві Єшуа Га-Ноцри, і секретар записав сказане Пилатом.

За хвилину перед прокуратором стояв Марк Щуробій. Йому прокуратор наказав здати злочинця начальникові таємної служби та при цьому переказати йому розпорядження прокуратора про те, щоб Єшуа Га-Ноцри було відділено від інших засуджених, а також про те, щоб команді таємної служби було під загрозою тяжкого покарання заборонено про будь-що розмовляти з Єшуа або відповідати на будь-які його запитання.

На знак Марка круг Єшуа зімкнувся конвой і вивів його з балькона.

Затим перед прокуратором постав зграбний, яснобородий красень із блискітливими лев’ячими мордами на грудях, з орлиними перами на гребені шолома, із золотими бляшками на портупеї меча, у зашнурованому по коліна взутті на потрійній підошві, в багряному плащі, накинутому на ліве плече. Це був леґат, командувач леґіону.

Його прокуратор спитав, де тепер стоїть себастійська когорта[76]. Леґат сповістив, що себастійці тримають облогу на майдані перед гіподромом, де народові буде оголошено вирок, який винесено злочинцям.

Тоді прокуратор загадав леґатові виділити з римської когорти[77] дві кентурїї. Одна з них, під проводом Щуробоя, має конвоювати злочинців, підводи з оснащенням до страти та катів при відході на Лису Гору[78], а прибувши на неї увійти до верхньої облоги. Друга має бути відразу ж відправлена на Лису Гору й розпочати облогу негайно. З цією ж метою, тобто на охорону Гори, прокуратор попросив леґата відрядити допоміжний кіннотний полк — сирійську алу[79].

Коли леґат полишив балькон, прокуратор загадав секретареві запросити президента Синедріона, двох членів його та начальника храмової варти Єршалаїму до палацу, але при цьому додав, що просить влаштувати так, щоб іще перед нарадою з цими людьми він міг розмовляти з президентом раніше віч-на-віч.

Розказ прокуратора було виконано хутко й пильно, і сонце, що з якоюсь несамовитою люттю спалювало в ці дні Єршалаїм, не встигло ще підійти до своєї найвищої точки, коли на горішній терасі саду, біля двох мармурових білих левів, що охороняли сходи, зустрілися прокуратор та виконувач обов’язків президента Синедріону первосвященик юдейський Йосип Каїфа[80].

У саду було тихо. Та, вийшовши з-під колонади на заливану сонцем горішню площу саду з пальмами на дивовижних слонячих ногах, площу, з якої перед прокуратором відкрився увесь ненависний йому Єршалаїм із висячими мостами, фортецями і, найголовніше, з мармуровою брилою з золотою драконовою лускою замість даху, що не піддається жодному описові, — храмом Єршалаїмським, — гострим слухом уловив прокуратор далеко та долі, там, де кам’яний мур відділяв нижні тераси палацового саду від міського майдану, низьке вуркотіння, над яким злинали часами слабенькі, тонкі чи то квиління, чи то лемент.