Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

списку найкращих учнів цього року. Навіть Невіл якось проскочив — його добрі оцінки з

гербалогії перекрили незадовільні результати з зілля і настійок. Правда, вони сподівалися, що

ґойла, тупість якого дорівнювала його підлості, виженуть зі школи, але й той примудрився якось

утриматися. Це було образливо, але, як зауважив Рон, від життя не можна вимагати надто

багато.

І ось раптом спорожніли їхні шафи, валізи були спаковані, десь у кутку якогось туалету

знайдено Невілову жабку, а всім учням вручили письмові попередження не вдаватися до чарів

протягом канікул ("Я завжди сподіваюся, що вони забудуть їх дати", — засмучено сказав Фред

Візлі). Геґрід провів їх до човнів, вони перепливли через озеро, а тоді посідали на "Гоґвортський

експрес", розмовляли й сміялися, тим часом як краєвиди за вікном ставали дедалі доглянутіші й

різнобарвніші.

Діти ласували горошком "Берті Бот", проминаючи маґлівські міста; скидали свої

чарівницькі мантії, надягали жакети й плащі і потихеньку під'їжджали до платформи номер

дев'ять і три чверті на вокзалі КінґсКрос.

Минув якийсь час, поки всі учні покинули платформу. Біля квиткового компостера стояв

старий зморшкуватий охоронець, пропускаючи їх по двоєтроє, щоб вони, вистрибуючи раптом

із суцільного муру, не привертали зайвої уваги й не лякали маґлів.

— Ви повинні цього літа приїхати до мене. Обоє! — запросив Рон Гаррі й Герміону. — Я

пришлю вам сову.

— Дякую, — сказав Гаррі. — Я… з великим задоволенням.