Розділ XV ВИКУП

Рішучий, владний, трохи презирливий тон капітана Блада просто дратував Левасера. На його блідому обличчі проступили яскраво-червоні плями, а погляд став нахабним, майже погрозливим. Тимчасом за нього відповів в'язень.

— Я — Анрі д'Ожерон, а це моя сестра.

— Д'Ожерон?! — з подивом глянув на нього Блад. — Ви часом не родич мого доброго приятеля — губернатора Тортуги?

— Це мій батько.

Левасер, мов ужалений, підскочив, кленучи всіх і все на світі. А капітан Блад не знав, що й подумати.

— Сили небесні! Ви що, Левасер, зовсім з глузду з'їхали? Спочатку ви нападаєте на наших друзів — голландців, потім берете в полон французів, своїх власних земляків і, як виявляється потім, дітей губернатора Тортуги, єдиного безпечного для нас притулку в цих краях…

Задихаючись від гніву, Левасер перебив його.

— Повторюю востаннє, що це моя приватна справа! Я сам відповідатиму за це перед губернатором Тортуги.

— А двадцять тисяч песо? Це також ваша приватна справа?

— Звичайно, моя.

— Ну, знаєте, я зовсім не погоджуюся з вами. — Капітан Блад сів на бочці, на якій тільки що сидів Левасер, і спокійно вів далі: — Навіщо гаяти час! Можу вас запевнити, що я добре чув вашу пропозицію цій леді і цьому джентльменові. Можу також нагадати, що ми зв'язані договором, який не допускає двозначностей. Ви призначили їм викуп у двадцять тисяч песо. Отже, ця сума згідно з нашою домовленістю належить як вашій, так і моїй командам у тих частках, які визначені угодою. Гадаю, що ви не заперечуватимете цього. Однак найприкрішим і найнеприємнішим є те, що ви приховали від мене частину трофеїв, захоплених під час вашої останньої операції. Такі дії за нашим договором караються і, як вам відомо, досить таки суворо.

— Ого! — огидно зареготав Левасер. — Якщо вам не до вподоби моя поведінка, то ми можемо розірвати наш союз.

— Я теж так думаю. Але зробимо це пізніше і тільки так, як я вважатиму за потрібне. Це станеться негайно, як тільки ви виконаєте умови договору, укладеного нами перед виходом у плавання.

— Що ви хочете цим сказати?

— Постараюсь бути максимально стислим, — промовив капітан Блад. — Відкинемо на хвилину недопустимість нападу на голландців, захоплення в полон французів і неминучий гнів губернатора Тортуги. Візьмемо речі такими, якими вони зараз є. Ви самі встановили суму викупу за цих людей у двадцять тисяч песо, і, наскільки я розумію, дівчина має бути вашою заложницею. Але чому вона повинна належати вам, а не комусь іншому, адже за угодою вона належить усім нам як військовий трофей?

Обличчя Левасера стало темніше ночі.

— Проте, — додав капітан Блад, — я не заперечуватиму, щоб вона була вашою, коли ви готові купити її.

— Купити її?

— За ту ціну, що ви призначили.

Левасер стримав свою лють, сподіваючись якось порозумітися з ірландцем: