— Трохи менше двохсот чоловік.
— І двадцятеро моїх людей мають таке значення, що ви вважаєте вартим зробити нам таку заманливу пропозицію?
Істерлінг нахабно, хрипко зареготав.
— Бачу, що ви нічого не розумієте. В голосі його пролунало щось схоже на ірландську інтонацію містера Блада. — Я потребую не стільки людей, скільки міцного корабля, щоб зберегти скарб, коли він потрапить до наших рук. За такими ось бортами ми почуватимемо себе спокійно, наче у форті, і чхати я хотів на який завгодно іспанський галеон, що спробує причепитись до мене.
— Слово честі, тепер я розумію, — відказав Волверстон. Піт, Дайк та Хагторп і собі кивнули головою. Але холодні сині очі Пітера Блада й далі вперто дивились на огрядного, неповороткого пірата.
— Як каже Волверстон, це зрозуміло. Однак десята частина здобичі, яка відповідно до звичаїв перейде на «Сінко Льягас», за даних обставин аж ніяк не може бути достатньою.
Істерлінг надув щоки і махнув своїм ручиськом.
— А яку частку ви хочете?
— Про це треба подумати. Але не менше однієї п'ятої.
Вираз піратового обличчя не змінився. Він нахилив голову, обмотану яскравою хусткою.
— Тягніть своїх друзів пообідати завтра на борт «Бонавентури», і ми складемо угоду.
Якусь мить Блад, здавалось, вагався. Потім ввічливо подякував за запрошення.
Проте коли пірат вирушив додому, він поспішив припинити вияв радості у своїх товаришів.
— Мене застерегли, що капітан Істерлінг людина небезпечна. Це, звичайно, перебільшення. Щоб бути небезпечною, людина повинна бути розумною, а капітан Істерлінг розумом не світить.
— Що за химерні думки снуються під твоєю перукою, Пітере? — здивувався Волверстон.
— Я просто маю на думці те, як він пояснив своє бажання ввійти з нами в спілку. Мабуть, нічого кращого вигадати не спромігся, коли ми його прямо запитали, чого він хоче.
— Пояснення не могло бути більш переконливим, — гаряче заперечив Хагторп. Він вважав, що Блад придумує зайві ускладнення.
— Більш переконливим! — засміявся Блад. — Правдоподібним, якщо хочеш. Правдоподібним, поки не почнеш його досліджувати. Авжеж, його пояснення аж блищить, але воно не золото. Йому потрібний надійний, наче форт, корабель, щоб навантажити в нього півмільйона червінців, а ця фортеця-корабель — у наших руках. Ну й мерзотник цей Істерлінг!
Бладові товариші аж очі повитріщали, подумавши, що й справді так може статися. Тільки Піт іще вагався.
— У нього іншого шляху немає, і він вірить у нашу чесність. — сказав він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хроніка капітана Блада» автора Рафаель Сабатіні на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ І ХОЛОСТИЙ ПОСТРІЛ“ на сторінці 5. Приємного читання.