Розділ «Том другий»

За обідом розмова зайшла про останню політичну новину, про те, що Наполеон захопив володіння герцога Ольденбурзького і про російську, ворожу Наполеонові ноту, послану до всіх європейських дворів.

— Бонапарт поводиться з Європою, як пірат на завойованому кораблі, — сказав граф Растопчин, повторюючи фразу, яку він казав уже кілька разів. — Дивуєшся тільки з довготерпіння чи засліплення государів. Тепер справа доходить до папи, і Бонапарт, вже не церемонячись, хоче скинути главу католицької релігії, і всі мовчать! Лише наш государ протестував проти загарбання володінь герцога Ольденбурзького. І то… — Граф Растопчин замовк, почуваючи, що він стоїть на тій межі, де вжене можна осуджувати.

— Запропонували інші володіння замість Ольденбурзького герцогства, — сказав князь Микола Андрійович. — Як я селян з Лисих Гір переселяв у Богучарово і в рязанські, так і він герцогів.

— Le duc d'Oldenbourg supporte son malheur avec une force de caractère et une résignation admirable[515], — сказав Борис, шанобливо заходячи в розмову. Він сказав це тому, що проїздом з Петербурга мав честь представлятися герцогу. Князь Микола Андрійович подивився на молодика так, наче він хотів би йому сказати дещо на це, та роздумав, вважаючи його занадто молодим для того.

— Я читав наш протест з приводу Ольденбурзької справи і дивувався з поганої редакції цієї ноти, — сказав граф Растопчин недбалим тоном людини, що міркує у справі, йому добре знайомій.

П'єр з наївним подивом подивився на Растопчина, не розуміючи, чому його турбувала погана редакція ноти.

— Хіба не однаково, графе, як написано ноту? — сказав він, — коли зміст її сильний?

— Mon cher, avec nos 500 mille hommes de troupes, il serait facile d'avoir un beau style[516], — сказав граф Растопчин. П'єр зрозумів, чому графа Растопчина турбувала редакція ноти.

— Здається, писак доволі розвелося, — промовив старий князь: — там у Петербурзі всі пишуть, не тільки ноти — нові закони всі пишуть. Мій Андрюша там для Росії цілий волюм законів написав. Нині всі пишуть! — І він неприродно засміявся.

Розмова замовкла на хвилину; старий генерал прокашлюванням привернув до себе увагу.

— Зволили чути про останню подію на огляді в Петербурзі? Як себе нові французькі посланники показали!

— Що? Так, я чув щось; він щось невдало сказав при його величності.

— Його величність звернув його увагу на гренадерську дивізію та на церемоніальний марш, — продовжував генерал, — і ніби посланник зовсім уваги не звернув і ніби дозволив собі сказати, що ми в себе у Франції на такі дрібниці не зважаємо. Государ нічого не зволив сказати. На другому огляді, кажуть, государ ні разу не зволив звернутися до нього.

Усі замовкли: про цей факт, що стосувався особисто государя, не можна було висловлювати ніякої думки.

— Зухвалі! — сказав князь. — Знаєте Метів'є? Я сьогодні вигнав його від себе. Він тут був, пустили до мене, хоч як я просив нікого не пускати, — сказав князь, сердито глянувши на дочку. І він розповів про всю свою розмову з французьким лікарем та про ті причини, які переконали його, що Метів'є шпигун. Хоч причини ці були дуже недостатні і неясні, ніхто не заперечував.

За печенею подали шампанське. Гості встали зі своїх місць, поздоровляючи старого князя. Княжна Марія теж підійшла до нього.

Він глянув на неї холодним, злим поглядом і підставив їй поморщену, виголену щоку. Увесь вираз його обличчя говорив їй, що ранішньої розмови він не забув, що рішення його залишилося так само чинним і що лише завдяки присутності, гостей він не говорить їй цього тепер.

Коли вийшли у вітальню до кави, старі сіли разом.

Князь Микола Андрійович пожвавішав і висловив свій напрям думок щодо майбутньої війни.

Він сказав, що війни наші з Бонапартом доти будуть нещасливі, поки ми будемо добиватися союзів з німцями і будемо тикатись у європейські справи, в які нас втягнув Тільзітський мир. Нам ні за Австрію, ні проти Австрії не треба було воювати. Наша політика вся на Сході, а відносно Бонапарта одно — озброєння на кордоні і твердість у політиці, і ніколи він не насмілиться переступити російський кордон, як у сьомому році.