Розділ «Учень Диявола»

Рiчард (нетерпляче). Тьху! (до Крiстi). Вiн хоче довiдатися, чи я не священик Андерсон. Вiдповiдай йому i не вишкiряй зубiв, як блазень.

Крiстi (вишкiрив зуби ще бiльше). Ти — пастор Андерсон? (До Суїндона). Таж мiстер Андерсон — священик i дуже хороша людина, а Дiк — поганий, поряднi люди i розмовляти з ним не будуть. Вiн — поганий брат, а от я — хороший.

Офiцери голосно смiються, солдати теж вишкiрились.

Суїндон. Хто заарештував цього чоловiка?

Сержант. Я, сер. Я застав його у домi священика, вiн сидiв за столом разом з оцiєю ледi, без сюртука, цiлком, як у себе вдома. Якщо вiн з нею не одружений, то мусив би бути одруженим.

Суїндон. Вiн визнав себе за священика?

Сержант. Так, сер, але поводився вiн не як священик, хоч i в капелана запитайте, сер.

Суїндон (до Рiчарда, загрозливо). Так ви, сер, хотiли обдурити нас? І ваше iм’я — Рiчард Даджен?

Рiчард. Ви, нарештi, дiзналися про це, чи не так?

Суїндон. Ім’я Даджен нам добре вiдоме.

Рiчард. Так, Пiтер Даджен, якого ви вбили, був моїм дядьком.

Суїндон. Гм! (Стиснувши губи, суворо дивиться на Рiчарда).

Крiстi. Вони тебе повiсять, Дiку?

Рiчард. Так. Забирайся геть; ти тут бiльше не потрiбний.

Крiстi. То менi можна буде взяти фарфорових павичiв?

Рiчард (схоплюється). Геть! Геть, йолопе!

Крiстi з переляку панiчно тiкає.

Суїндон (пiдвiвся, всi — слiдом за ним). Оскiльки ви взяли на себе роль священика, Рiчарде Даджен, то маєте виконати її до кiнця. Страта вiдбудеться о дванадцятiй годинi, як було призначено; i якщо до того часу Андерсон не з’явиться — ви займете його мiсце на шибеницi. Сержанте, виведiть пiдсудного.

Джудiт (збентежена). Нi, нi!

Суїндон (люто, боячись, що вона знову почне благати). Заберiть геть цю жiнку!