Розділ «Учень Диявола»

Джудiт (до Рiчарда, повертаючись на своє мiсце). Я не могла iнакше. (Той хитає головою. Вона сiдає).

Бергойн. Ви, певна рiч, розумiєте, мiстере Андерсон, що на цей невеличкий iнцидент вам не слiд покладати надiї. Ми повиннi дати через когось пам’ятний урок iншим.

Рiчард. Цiлком розумiю. Гадаю, мої пояснення зайвi?

Бергойн. На мою думку, ми повиннi вiддати перевагу свiдченням безсторонньої особи, якщо ви не заперечуєте.

Сержант повертається з пакетом паперiв; вiн веде Крiстi, страшенно переляканого.

Сержант (передаючи Бергойну пакет). Депешi, сер. Привiз капрал 33-го полку. Так гнав коня, що ледве живий домчав, сер.

Бергойн розгорнув папери i заглибився в них. Вiдомостi, певно, такi серйознi, що повнiстю вiдвернули його увагу вiд судового процесу.

Сержант (до Крiстi). Ну, ти! Скинь капелюха i слухай, що тобi кажуть! (Стає коло Крiстi, який спинився з того боку, де сидить Бергойн).

Рiчард (грубо, як вiн завжди розмовляв з братом). Не бiйся, дурню: ти тут лише за свiдка. Тебе вони не збираються вiшати.

Суїндон. Ваше iм’я?

Крiстi. Крiстi.

Рiчард (нетерпляче). Крiстофер Даджен, йолопе. Кажи своє повне iм’я.

Суїндон. Пiдсудний, мовчiть. Ви не повиннi пiдказувати свiдковi.

Рiчард. Гаразд. Але попереджаю, що вам не пощастить нiчогiсiнько довiдатись в нього, доки ви на нього не нагримаєте. Його побожна матiнка так ретельно його виховувала, що не залишила йому i крихти розуму або мужности.

Бергойн (раптом схопився з мiсця, уривчасто питає в сержанта). Де той, що привiз оце?

Сержант. У караульнi, сер.

Бергойн так поспiшно залишає кiмнату, що офiцери перезираються.

Суїндон (до Крiстi). Ви знаєте Антонi Андерсона, пресвiтерiанського священика?

Крiстi. Звiсно, знаю. (Говорить це так, нiби вважає Суїндона ослом, якщо той сумнiвається у цьому).

Суїндон. Вiн є тут?