Розділ «Учень Диявола»

Андерсон. Не марну, мiй хлопчику! Свiт потребує святих так само, як i солдатiв. (Повернувся до Бергойна). А тепер, генерале, час не жде i Америка поспiшає. Чи зрозумiли ви, що хоч берете мiста та виграєте битви, проте несила ваша пiдкорити цiлий народ?

Бергойн. Дорогий сер, без завоювань не може бути аристократiї. Ходiм до мене в штаб i договоримось про все.

Андерсон. До ваших послуг, сер. (До Рiчарда). А ви, мiй хлопчику, будь ласка, проведiть замiсть мене Джудiт додому, добре? (Пiдштовхує Джудiт до нього). Ходiмте, генерале! (Дiловито прямує через майдан до ратушi, залишивши Джудiт з Рiчардом. Бергойн робить кiлька крокiв, але зупиняється i повертається до Рiчарда).

Бергойн. До речi, мiстере Даджен, я буду радий бачити вас у себе на снiданку о пiв на другу. (Пiсля хвилинної паузи додає з прихованим лукавством). Приведiть i мiсiс Андерсон, якщо на це буде її ласка. (До Суїндона, що ледве стримує лють). Ставтеся до цього спокiйнiше, майоре Суїндон: британський солдат може встояти проти усього на свiтi, крiм британського вiйськового мiнiстерства. (Пiшов за Андерсоном).

Сержант (до Суїндона). Якi будуть накази, сер?

Суїндон (вибухаючи люттю). Накази? Навiщо тепер наказувати? Армiї нема. Повертайтесь до казарми i будьте ви прок... (Крутнувся на пiдборах i пiшов).

Сержант (войовничо i патрiотично, не бажаючи визнати поразку). Стру-у-нко! Вище голови! І доведiть, що вам на них наплювати! На плече! Шикуйся! Кроком руш!

Барабан гучно вiдбиває дрiб; оркестр починає грати марш британських гренадерiв, сержант Брюднелл та англiйськi солдати з викликом браво марширують до казарми. Мiськi жителi, глузуючи з них, натовпом проводжають їх по майдану; доморощений мiський оркестр завершує похiд, витинаючи «Янкi Дудл». Ессi, що прийшла разом з оркестром, кидається до Рiчарда.

Ессi. О, Дiк!

Рiчард (добродушно, але владно). Ну, годi, годi! Не заперечую бути повiшеним, але щоб мене оплакували, — не хочу.

Ессi. Нi, нi, обiцяю. Я буду хороша! (Силкується стримати сльози, але не може). Я... я хочу подивиться, куди пiшли солдати. (Вiдходить набiк, удаючи, нiби дивиться вслiд юрбi).

Джудiт. Обiцяйте менi, що ви йому нiколи не розкажете!

Рiчард. Можете бути певнi. (Стискають одне одному руки).

Ессi (кричить до них). Вони повертаються! Вони iдуть по вас!

Ринкова площа трiумфує. Натовп, що в бурхливiй радостi зi своїм оркестром на чолi знов ринув сюди, несе Рiчарда на плечах, гучно вiтаючи його.