Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

Меллоу поставив обрізки вертикально, обстругав кінчики одним помахом атомного ножа й приставив їх один до одного обробленими місцями.

Це була одна труба! Шматки з’єдналися в одне ціле, де не було навіть нерівностей між атомами.

Потім Меллоу глянув на свою публіку, почав говорити й спіткнувся на першому слові. У нього похололо в грудях, а потім і в животі.

У цій метушні охоронці комдора прорвалися вперед, і Меллоу вперше зблизька побачив незнайому йому ручну зброю.

Вона була атомною! Кінетична зброя[6] з вибуховою речовиною не могла мати такий ствол. Але не це було важливо. Це взагалі не мало значення.

На прикладах цієї зброї була викарбувана позолочена, хоч і вже зношена, емблема зорельота й сонця.

Та сама емблема зорельота і сонця, що була проштампована на кожному з великих томів оригінальної Енциклопедії, що її почала й ще не закінчила випускати Фундація. Та сама емблема зорельота й сонця, що тисячоліттями прикрашала прапор Галактичної Імперії!

Меллоу розповідав і водночас думав.

— Перевірте цю трубу! Це один шматок. Він недосконалий, бо таке з’єднання, звичайно, не повинно робитися вручну.

Далі показувати фокуси не було сенсу. Він уже все роздивився. Меллоу завершив свою справу. Він дізнався те, що хотів. У його голові була лише одна картинка. Золотий глобус зі стилізованими променями й зображення сигари скошеної форми, що уособлювало космічний корабель.

Зореліт і сонце Імперії!

Імперія! Це слово свердлило мозок! Минуло вже півтора століття, а Імперія ще існувала, десь у глибині Галактики. І вона знову з’являлася тут, на Периферії.

Меллоу усміхнувся.

9

«Далека зірка» вже два дні була у відкритому космосі, коли Гобер Меллоу, сидячи у своїй каюті разом зі старшим лейтенантом Дротом, вручив тому конверт, рулончик із мікрофільмом і сріблястий сфероїд.

— За годину після мого відльоту ви, лейтенанте, берете на себе обов’язки капітана «Далекої зірки», доки я не повернуся або… назавжди.

Дрот спробував устати, але Меллоу зупинив його владним жестом.

— Заспокойтеся й послухайте. У цьому конверті — точні координати планети, до якої вам слід рухатися. Там ви чекатимете на мене протягом двох місяців. Якщо до цього часу вас виявить Фундація, цей мікрофільм є моїм звітом про подорож.

— Але якщо, — його голос був похмурим, — я не повернуся протягом цих двох місяців і ніхто з Фундації вас не знайде, летіть на Термінус і вручіть цю капсулу з посланням як звіт. Зрозуміли?

— Так, сер.