Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

— Вони мали б бути занадто старими, щоб змінилося розташування зірок.

Барр сидів зовсім нерухомо, тоді як з очей його гостя було видно, що він повністю поринув у роздуми.

Він помітив, що атомне силове поле, яке оточувало чоловіка, зникло, і подумки з іронією визнав, що його особа вже не здається загрозливою незнайомцям — і навіть, добре це чи ні, його ворогам.

Він сказав:

— Мій будинок бідний, і в мене малі запаси. Ви можете розділити зі мною те, що я маю, якщо ваш шлунок зможе витримати чорний хліб та суху кукурудзу.

Меллоу похитав головою.

— Ні, я поїв і не можу залишитися. Усе, що мені потрібно, — це напрямок до резиденції уряду.

— Це достатньо легко зробити. І хоча я й бідний, мені нічого не потрібно. Ви маєте на увазі столицю планети чи сектора Імперії?

Очі молодого чоловіка звузилися.

— А хіба це не одне й те саме? Хіба це не Сивенна?

Старий патрицій повільно кивнув.

— Так, Сивенна. Але Сивенна вже не є столицею Норманнського сектора. Ваша стара мапа зрештою завела вас в оману. Зірки можуть не змінитися й за кілька століть, а от політичні кордони — річ надто плинна.

— Дуже погано. Справді, це дуже погано. І далеко ця нова столиця?

— Це на Орші ІІ. Двадцять парсеків звідси. Ваша стара мапа вас доведе. Скільки їй років?

— Сто п’ятдесят.

— Така стара? — Старий зітхнув. — Відтоді відбулося безліч історичних подій. Ви щось про них чули?

Меллоу повільно похитав головою.

— Пощастило вам. Для провінції настали важкі часи, якщо не брати до уваги правління Стеннелла VI, який помер п’ятдесят років тому. У нас тільки повстання та руїна, руїна та повстання. — Барр подумав, чи не занадто він став балакучим. Життя тут було самотнім, і в нього було так мало можливостей поспілкуватися з людьми.

Меллоу сказав з несподіваною різкістю:

— Руїна? Ви так кажете, ніби провінції повністю доведені до злиднів.