Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

— У зв’язку з вашим статусом представника Імператора, маю для вас останню новину.

— Про Анакреон? — Піренн стиснув губи. Його охоплювало роздратування.

— З Анакреона до нас прибуде спеціальний посланець. Через два тижні.

— Посланець? Сюди? З Анакреона? — Піренн перетравлював цю новину. — Для чого?

Гардін устав і підсунув свій стілець на місце.

— Здогадайтеся.

І вийшов — доволі безцеремонно.

2

Ансельма о’Родріка — додаток «о» сам по собі означав шляхетну кров — субпрефекта Плуеми та Надзвичайного посланця його Високості Анакреона — плюс іще півдюжини інших титулів — Сальвор Гардін зустрів з усіма почестями, що відповідали такому урочистому випадку.

З натягнутою усмішкою й низьким поклоном субпрефект витягнув із кобури бластер і подарував його Гардіну. Той відповів на таку честь іншим бластером, що був спеціально позичений для такого випадку. Таким чином, були проявлені дружба та добра воля, і якщо Гардін і помітив велику опуклість на плечі о’Родріка, то завбачливо нічого не сказав.

Потім вони сіли в перший автомобіль, який повільно та церемонно в оточенні дрібних урядовців рушив на площу Енциклопедії. На всьому шляху їх із належним ентузіазмом вітав натовп.

Субпрефект Ансельм сприймав оплески з люб’язною байдужістю солдата й шляхтича.

Він спитав Гардіна:

— І оце місто — весь ваш світ?

Гардін відповів голосно, щоб його можна було почути крізь шум натовпу:

— Ми — молодий світ, ваше високопреосвященство. За нашу коротку історію нашу планету мало відвідували представники вищої знаті. Звідси й наш ентузіазм.

Цілком очевидно, що представник «вищої знаті» не почув у його словах іронії.

Він задумливо сказав:

— Засновані п’ятдесят років тому. Гм-м. У вас тут багато невикористаної землі. Ви ніколи не думали поділити її на ділянки?

— Поки що в цьому немає потреби. Ми надзвичайно централізовані; ми змушені такими бути через Енциклопедію. Можливо, одного чудового дня, коли наше населення зросте…