Розділ «Частина І. ПСИХОІСТОРИКИ»

— Не зовсім. Узагалі-то, я завжди мріяв відвідати Трентор, але передусім приїхав сюди на роботу.

— Так? /Он як?/

Ґаал відчув, що має пояснити.

— Буду працювати в проекті доктора Селдона в університеті Трентора.

— Ворона Селдона?

— Ні. Я маю на увазі Гарі Селдона. Психоісторика Селдона. Я не знаю ніякого Ворона.

— Це він і є. Його тут називають Вороном. Самі розумієте, у лайливій формі. Він продовжує прогнозувати катастрофи.

— Катастрофи? — Ґаал був щиро здивований.

— Звичайно, ви мали б це знати. — Джерріл не усміхався. — Ви ж працюватимете на нього, хіба ні?

— Ну так, я математик. Але чому він передбачає катастрофи? Які саме?

— А ви як думаєте?

— Боюся, що не маю анінайменшого уявлення. Я читав статті, опубліковані Селдоном і його групою. Вони стосуються математичної теорії.

— Так, те, що публікується.

Ґаал відчув роздратування. /Він сказав: /

— Я думаю, мені час повертатися. Дуже радий був з вами познайомитися.

Джерріл байдуже помахав йому рукою.

У номері Ґаал застав якогось чоловіка. Він був настільки вражений, що навіть не вимовив неминучої фрази «Що ви тут робите?», яка вже мала злетіти з його вуст.

Чоловік підвівся. Він був старий і майже лисий, трохи кульгав, але його сині очі були ясні.

— Я Гарі Селдон, — сказав він, перш ніж спантеличений мозок Ґаала зіставив це обличчя з тим, що він багато разів бачив на фотографіях.

4