Використання замків і фортець у туризмі

Туристичне краєзнавство

Рис. 5.37. Свіржський замок

Існує інвестиційний проект організації у стінах Свіржського замку елітного готельно-відпочинкового комплексу, або ж передачі його під музей середньовічної зброї — філію Львівської картинної галереї. Останній шлях відродження замку є пріоритетнішим, оскільки суттєво підвищить його екскурсійно-пізнавальну вагу й збереже пам'ятку відкритою для масових туристичних потоків. Однак, реалізація цього шляхетного задуму штучно стримується через невизначеність права власності на замок (офіційно споруда належить Спілці архітекторів України, чільники якої не бажають віддати замок під державний музей).

Із Свіржа зворотний шлях "Золотої підкови" до Львова пролягає через старовинне містечко Бібрку. Далі за селом Водники минаємо руїни величавого замку Острозьких у Старому Селі.

Старосільський замок — чи не найбільший за площею у Галичині. Оборонні мури замку висотою 14—16 м займають площу понад 2 га. Збудований замок у кінці XVI—XVII ст., основні роботи виконано в 1642—1649 рр., архітектор Амброзій Прихильний. На початку XVIII ст. замок належав Адамові-Миколі Сенявському, котрий переніс сюди зі Львова свій арсенал. У XVIII—XIX ст. замок знаходився у власності магнатських родів Чарторийських та Потоцьких.

Нині Старосільський замок — надзвичайно атракційна руїна, яка перебуває у стадії фізичного нищення (рис. 5.38). На наше переконання, кращим рішенням зі збереження й відродження цього замку стала б передача його на баланс (чи довготермінову оренду за символічну плату) Федерації історичного фехтування і реконструкції, що об'єднує клуби історичного фехтування багатьох міст України й плекає романтично-патріотичний дух у серцях молоді, готової власними руками самотужки цеглина за цеглиною відбудовувати замки і фортеці рідної країни.

Старосільський замок (Львівщина)

Рис. 5.38. Старосільський замок (Львівщина)

За бажанням туристичних груп "Золоту підкову Львівщини" доповнюють оглядинами таких замків Львівщини: у Золочеві, Жовкві, Поморянах, Бродах, Гологорах (руїни замку), Білому Камені (вежа і брама), Крехові (оборонний монастир), Уричі (наскельна давньоруська фортеця).

Усім туристам і гостям Львова поряд із "Золотою підковою" традиційно радять відвести окремий день для екскурсії у державний історико-архітектурний заповідник — старовинне мі-сто-фортецю Жовкву. Це — ідеальне місто ренесансного містобудування, неповторний архітектурний ансамбль якого має в області найбільшу кількість пам'яток після Львова. Місто було засноване гетьманом С. Жолкевським в 1594 р. за ретельно продуманим планом архітектора Павла Щасливого. У кінці XVII ст. Жовква стала однією з резиденцій короля Яна ІІІ Собєського і значним мистецьким осередком. Розвідки істориків свідчать, що саме тут народився та здобував початкову освіту Б. Хмельницький.

Більшість видатних споруд Жовкви було зведено у XVII— ХУШ ст. Перед замком за оборонними мурами була розбита ринкова площа (тепер — площа Вічева), з боків якої було поставлено житлові будинки з відкритими аркадними галереями. На ринковій площі біля Глинської брами на місці старої ратуші на початку XX ст. виникла нова ратуша. На площі домінує монументальний пізньоренесансний парафіяльний костел Св. Лаврентія (архітектори Павло Щасливий, Павло Римлянин, Амброзій Прихильний, 1606—1618 рр.). У ньому варто оглянути скульптурні надгробки XVII ст. родин Жолкевських і Собєських. Північніше знаходиться ансамбль Василіянського монастиря з церквою Різдва Христового (ХУП — початок XX ст.).

На північному сході від площі розташована синагога з ажурним, типово ренесансним аттиком (1687 р.). Від неї можна перейти до комплексу монастиря та костела домініканів (XVII — початку XX ст.), в якому нині діє церква Св. Йосафата. На колишніх передмістях Жовкви можна побачити старі дерев'яні церкви: Св. Трійці (1720 р.) та Різдва Пресвятої Богородиці (1705 р., іконостас 1710—1727 рр.).

Ключовим пунктом "Золотої підкови Львівщини" є саме місто-музей Львів.

Львів за весь час свого існування (від заснування Данилом Галицьким до XVIII ст.) був міцною фортецею, яку вдавалося здобувати лише підступом, хитрощами або через відсутність опору городян. З багатьох фортифікацій старого Львова на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів, ровів, мурів, перебудованих сакральних споруд, перекази, мікротопоніми або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталогу оборонних споруд Львова. їх сьогодні налічується 35. Ось перелік окремих з них: Високий замок (руїни). Низький замок (залишки руїн, фундаменти стін "підземного" Львова), Міський арсенал (1554—1556 рр.), Королівський арсенал (1630—1639 рр.), арсенал Синявських (1639 р.), Цитадель (1830 р.), Онуфріївський монастир-фортеця і церква XVI— XIX ст., Вежа Корнякта (1572—1629 рр.), Вежа кафедрального костела (1360—1481 рр.) тощо.

Колись величною і неприступною була Львівська фортеця Високий замок. Археологічні розкопки показали, що фортеця, яка спочатку мала дерев'яні і земляні укріплення, займала вершину Замкової гори (417 м). Наприкінці ХП — початку XIV ст. фортеця була перебудована з дерев'яної на кам'яну. Замок мав у плані форму витягнутого прямокутника з 4 баштами на кутах. У дворі замку були розташовані казарми і глибокий колодязь.

У XVIII ст. фортеця втрачає своє стратегічне значення. її башти та стіни поступово розбирають на будівельний матеріал. До нашого часу від Високого замку зберігся фрагмент Південної стіни зі стрільницями.

Зараз львів'янами жваво обговорюється доцільність реалізації сміливого архітектурно-інвестиційного проекту з історичної відбудови фортифікацій Високого замку й організації в ньому ресторанно-готельного й розважально-анімаційного туристичного комплексу міжнародного класу.

У підніжжі Замкової гори дещо пізніше був зведений так званий Низький замок Львова. Він мав 17 веж, рів і бастіони з 2 брамами: Галицькою і Краківською. До нашого часу з укріплень Низького Замку збереглися Порохова вежа і Міський арсенал, споруджені на початку XV ст. Стіни Низького замку через аварійний стан на початку XIX ст. були розібрані. Законсервовані залишки стін (біля Бернардинського монастиря) у наш час поновлені з бійницями, покриттям, господарськими будівлями. У них розташована реставраційна майстерня. Оборонна стіна з вежею та брамою набули вигляду, який мали в XVI ст.

Частина відбудованих фортифікацій старого Львова нині успішно використовується у ресторанному бізнесі. А по збережених фрагментах відкопаних археологами давньоруських і середньовічних мурів і підземних казематів Львова організовано спеціальний туристичний маршрут "Підземний Львів".

Заслуговує на пріоритетну увагу й державну підтримку дуже цікавий туристичний маршрут "Замками Західного Поділля". Цей маршрут охоплює близько сотні пам'яток оборонних культових споруд, замків та фортець бастіонного типу (у Тернополі, Скалі-Подільській, Котелівці, Підгайцях, Теребовлі, Доброводах, Підгорянах, Яблунівці, Кам'янець-Подільському, Жванцях, Бережанах, Окопах, Кудрицях, Рихті, Теребовлі, Чорткові й ін.). Опорними пунктами цього маршруту є величні оборонні комплекси Кам'янець-Подільської й Хотинської фортець.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Використання замків і фортець у туризмі“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

  • Особливості розвитку краєзнавства в Галичині

  • Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. —1939 р.)

  • Розвиток краєзнавства в Українській PCP у 1920—1940-х та повоєнних роках XX ст.

  • Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців

  • Розділ 2. ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

  • Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства

  • Функції та методи дослідження національного краєзнавства

  • Джерела національного краєзнавства

  • Висновки

  • Розділ 3. ТУРИСТИЧНА КАРТОГРАФІЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

  • Сучасний стан туристичної картографії в Україні

  • Туристична карта: мета створення, вимоги, що ставляться до туристичної карти

  • Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті

  • Знакування туристичних маршрутів на місцевості

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРИРОДНІ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Потенціал природних краєзнавчо-туристичних ресурсів України

  • Історія заповідної справи в Україні та поняття про державний природно-заповідний фонд

  • Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України

  • Особливості природно-заповідного фонду Карпатського регіону

  • Висновки

  • Розділ 5. ФОРТЕЦІ, ЗАМКИ І МОНАСТИРІ ЯК КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ ОБ'ЄКТИ

  • Класифікація оборонних споруд. Законодавство України про охорону культурної спадщини

  • Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України

  • Використання замків і фортець у туризмі
  • Розділ 6. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

  • Класифікація курортів України

  • Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

  • Висновки

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ

  • Печери України як пам'ятки природи

  • Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей

  • Розділ 8. МУЗЕЇ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Роль музеїв у розвитку суспільства

  • Класифікація музеїв України

  • Визначні музеї України

  • Львів — місто-музей і місто музеїв

  • Висновки