Розділ «2.6. Сертифікація товарів»

o застосування комплектуючих, які не відповідають вимогам стандарту (шнурів живлення, штепсельних вилок, конденсаторів, трансформаторів тощо);

o можливість доступу до частин апарата, які знаходяться під небезпечною напругою;

o відсутність необхідних маркувань продукції;

o відсутність інформування споживачів щодо вимог безпеки користування в настановах з експлуатації українською (російською) мовою;

o невідповідність стандартам та нормам, чинним в Україні у галузі електромагнітної сумісності, в частині, випромінювання радіоперешкод та перешкодозахищеності від впливу електромагнітних коливань.

Серед такої продукції є вироби відомих фірм, зокрема "LG", "Fillips", "SUC", "Sony" та деяких інших. Тільки за 1998 р. у ДВЦ ЗМП мали місце 40 негативних результатів випробувань імпортної продукції, що була виготовлена на підприємствах, які мають сертифікати на систему якості відповідно до стандартів серії ISO 9000.

Досвід НТЦ ССЕТ "ЕЛСІ" з проведення робіт з сертифікації систем якості свідчить, що наявність сертифікатів на систему якості, виданих у національних системах сертифікації інших країн світу, не обов'язково підтверджує високий рівень цієї системи. Так, на підприємствах Німеччини, Японії, Італії та Ізраїлю наші фахівці виявляли невідповідності (які згодом виправлялися), хоч ці підприємства мали відповідні сертифікати від своїх національних органів.

Визнання результатів оцінки відповідності можливе лише на підставі двосторонніх угод з країнами-торговельними партнерами України, якщо вона повністю відповідає вимогам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі Світової організації торгівлі і Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". А це, у свою чергу, спрямовує Україну на самостійність, суверенітет та рівноправність у міжнародних відносинах, створює рівноправні умови для вітчизняного виробника та імпортера.

Отже, існування в законодавстві ЄС положень щодо можливості експортування продукції до третіх країн, яка не відповідає вимогам ЄС, ще раз підтверджує необхідність проведення робіт з оцінки відповідності побутової радіо- і електротехніки, що надходить на ринок України.

2.6.2. Сертифікація дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя

Сертифікація дорожніх транспортних засобів (ДТЗ) їх складових та приладдя є обов'язковою вимогою в більшості держав світу. Крім національних систем сертифікації діє Міжнародна система на основі Женевської Угоди 1958 р. Учасниками Угоди є практично всі держави Європи. У 1987 р. до Женевської Угоди приєднався СРСР, а після його розпаду - лише Росія стала правонаступницею СРСР у Женевській Угоді.

Україна приєдналася до Женевської Угоди 1958 р., згідно із Законом України від 20.02.2000 р. №1 448-111 "Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року", заявивши про намір застосовувати на своїй території Правила ЄЕК ООН, що додаються до Женевської Угоди 1958 р. Всього таких Правил - 114. Вони регламентують питання, які стосуються дорожніх транспортних засобів, предметів їхнього обладнання та частин. З 2003 р. Мінтрансом і Держспоживстандартом України надано чинності 85-ти Правилам ЄЕК ООН.

Дорожньо-транспортні засоби (ДТЗ) є об'єктами підвищеної небезпеки. За статистичними даними в Україні кількість смертельних наслідків ДТП у 3-9 разів більша, ніж у країнах Європейської Спільноти і це за умови, що насиченість автомобілями в Україні в 5-10 разів менша, ніж у розвинених країнах. Тільки у 2007 р. кількість загиблих у ДТП в Україні сягнула 9500 осіб. З розрахунку на 1 тис. автомобілів цей показник у 5 разів вищий, ніж у Франції, та в 10 разів, ніж у Швеції. Важкість аварій на наших шляхах у 4-7 разів вища, ніж у країнах Європи. Тому держава не може залишатись осторонь у питаннях, які стосуються безпеки дорожнього руху, захисту довкілля та захисту прав споживача. Особливої уваги державних органів потребує дотримання вимог законодавства під час робіт із підтвердження відповідності ДТЗ, а також під час надання транспортних автомобільних послуг.

Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Для реалізації робіт із сертифікації ДТЗ в Україні існує нормативна база, що представлена законодавчими актами, державними та галузевими стандартами України, а також міжнародними нормативно-правовими документами (Правила ЄЕК ООН, Директиви ЄС).

Прийняті в Україні закони стали законодавчою базою для введення в Україні обов'язкової сертифікації ДТЗ з 1 січня 1996 р., їх складових та приладдя - з 1 липня 1996 р. Серед таких законів:

o "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 р. № 1023-ХП (в редакції від 01.12.2005 р. № 3161-ІУ);

o "Про охорону праці" від 14.10.92 р. № 2695-ХІІ;

o "Про дорожній рух" від 30.06.93 р. № 3353-ХІІ;

o "Про транспорт" від 10.11.94 р. № 232/94-ВР (в редакції від 09.02.2006 р. № 3421-ІУ);