Розділ «2.6. Сертифікація товарів»

порядок і правила сертифікації в Системі УкрСЕПРО. Крім того, наказом Держстандарту України також були затверджені "Правила обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки" від 25.06.97 р. № 366.

Сертифікація електрообладнання в Україні здійснюється за показниками безпеки та електромагнітної сумісності (ЕМС) кількома сертифікаційними центрами: Державним випробувальним центром електропобутових машин та приладів (ДВЦ ЕМП), Державним випробувальним центром (ДВЦ) "МАГІС", Науково-технічним центром стандартизації та сертифікації електронної техніки (НТЦ ССЕТ) "ЕЛСІ", м. Київ.

Під час здійснення сертифікації УКРСЕРТЕЛЕК застосовує передбачені Правилами Схеми сертифікації електрообладнання та радіоапаратури (табл. 2.6.2).

Сертифікація з безпеки радіоелектронної апаратури здійснюється, зокрема, на відповідність вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 12.2.006-87 "Безопасность аппаратуры злектронной сетевой и сходных с ней устройств, предназначенных для бытового и аналогичного общего применения. Общие требования и методы испытаний", Що є гармонізованим з відповідним стандартом Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС 65). До речі, електропобутове обладнання сертифікується за вимогами стандартів, що гармонізовані зі стандартами Міжнародної електротехнічної комісії серії ІЕС 335 (це Державний стандарт ГОСТ 27570 "Безопасность бытовых и аналогичных электрических приборов. Общие требования и методы испытаний" та стандартами цієї ж серії на конкретні види продукції ГОСТ 27570.1-ГОСТ 27570.44).

Таблиця 2.6.2

Схеми сертифікації електрообладнання та радіоапаратури

У зв'язку з новими публікаціями стандартів ІЕС серії 335 в Україні розпочато розробку, яку фінансує Держспоживстандарт України, нових нормативних документів ДСТУ 3135/ГОСТ 30345 на заміну ГОСТ 27570.

Введено в дію понад 20 державних стандартів України, що віддзеркалюють вимоги до електропобутових машин та приладів.

Робота всіх електричних засобів більшою чи меншою мірою супроводжується різними електромагнітними випромінюваннями, які створюють перешкоди для інших технічних засобів. І саме електромагнітні перешкоди є одним з показників стану навколишнього середовища, бо, як відомо, ефір з точки зору передачі інформації хоч і невичерпний, але обмежений ресурс. Тому проблема забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС), тобто одночасного функціонування великої кількості радіоелектронних та електротехнічних засобів на обмеженій території без створюваних ними перешкод стає найважливішою. Вплив електромагнітного випромінювання стосується одночасно трьох важливих напрямків діяльності людини в усіх індустріально розвинених країнах: охорони праці, безпеки технічних засобів та захисту навколишнього середовища.

Враховуючи це, в країнах ЄС згідно з Директивою 49/33 ЄЕС від 01.01.92 жоден технічний прилад не може бути реалізований на європейському ринку, якщо він не задовольняє нормативи європейських або міжнародних стандартів у галузі електромагнітної сумісності.

Нині у більшості галузей техніки України вимога щодо ЕМС як у частині випромінювання радіоперешкод, так і в частині перешкодозахищеності регламентується стандартами та нормами, розробленими Державним комітетом з радіочастот колишнього СРСР. Ці документи були розроблені в той період, коли в країні домінували інтереси військових відомств, "залізної завіси", та, виходячи з даної ситуації, - у сфері телекомунікацій (наприклад, наявність радіомовлення в діапазоні ЧМ 65,8-74 МГц тощо). Тому дані документи не є повною мірою гармонізованими з європейськими та міжнародними стандартами (ІЕС, СІ8РЯ та Е1Ч). Така ситуація зумовлює проблеми у визнанні результатів випробувань у цій частині, і вона не може бути водночас змінена, бо для цього, по-перше, необхідне удосконалення нормативної бази на основі гармонізації з відповідними стандартами Комітету СІ8РЯ, по-друге, - прийняття відповідних рішень щодо окремих ділянок частотного діапазону та його розподілу в Україні, який потребує певних витрат на дослідження. Крім того, головним фактором є непідготовленість промисловості України до виконання вимог нових нормативних документів, і що не потребує значних коштів на дооснащення як випробувальних лабораторій промислових підприємств, так і сертифікаційних центрів. Наприклад, для дооснащення однієї лабораторії випробувань побутового електрообладнання на вимоги ЕМС згідно з стандартами СІ8РЯ або необхідно близько 2,5 млн доларів СЕІА.

Так, щорічно відмовляють в оформленні сертифікатів з причин встановленої шляхом випробувань невідповідності зразків вимогам безпеки та електромагнітної сумісності приблизно 20 % найменувань імпортованої продукції радіоелектронного профілю (Китай, Тайвань, Малайзія, Сінгапур, Корея, В'єтнам тощо), до 15 % найменувань електропобутових приладів, понад 10 % каменувань комп'ютерної техніки і таке ін. Також слід відзначити, що понад 20 % заявникам центри відмовляють у проведенні сертифікації через відсутність необхідної документації і маркування, порушення в оформленні товаросупровідних документів тощо.

Основними невідповідностями під час випробувань є:

o невідповідність температурних режимів за умов несправності;

o недостатня електрична міцність Ізоляції;

o невідповідність шляхів витоку і необхідних повітряних проміжків;

o відсутність подвійної ізоляції для апаратів другого класу захисту;

o небезпека виникнення пожежі поблизу апарата за умов несправності;

o порушення електричної міцності ізоляції за умов несправності;

o перегрів вище допустимих норм частин апарату за умов несправності;