TextBook Сертифікація може мати обов'язковий і добровільний характер. Останнім часом обов'язкова сертифікація часто називається сертифікацією в законодавчо регульованій сфері, а добровільна сертифікація - в законодавчо нерегульованій сфері (табл. 2.3.1).
Таблиця 2.3.1
Відмінні ознаки обов'язкової та добровільної сертифікації
| Ознаки | ВИДИ СЕРТИФІКАЦІЇ | |
| Обов'язкова сертифікація | Добровільна сертифікація | |
| Мета сертифікації | Запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища | Сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; підвищення конкурентоспроможності продукції на товарному ринку |
| Хто здійснює сертифікацію | Проводиться виключно в державній системі сертифікації | Проводиться органами, що акредитовані в державній системі сертифікації, а також підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами, які взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації |
| Хто є заявником сертифікації | Виробники, постачальники продукції | Виробники, продавці, споживачі продукції, органи державної виконавчої влади, громадські організації та окремі громадяни |
| Хто визначає схему сертифікації | Орган з сертифікації | Заявник за погодженням з органом з сертифікації |
| Які параметри перевіряються | Віднесені нормативними документами до обов'язкових для виконання | Не віднесені актами законодавства та нормативними документами до обов'язкових (за вибором заявника) |
| Об'єкт сертифікації | Головним національним органом з оцінки відповідності | Визначається заявником сертифікації |
Переваги підприємств у результаті сертифікації
o покращання менеджменту управління;
o поглиблення знань щодо процедурних питань, що сприяє прискоренню усунення процедурних проблем;
o підвищення ступеня задоволення потреб споживачів;
o додаткові конкурентні переваги продукції порівняно з несертифікованими товарами-конкурентами;
o розширення частки ринку
Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність щодо вимог чинних національних законодавчих актів та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджується Головним національним органом з оцінки відповідності.
Роботи з обов'язкової сертифікації здійснюються органами з сертифікації та випробувальними лабораторіями, акредитованими в установленому порядку в рамках діючих систем обов'язкової сертифікації.
Законодавчо закріплені вимоги до товарів повинні виконуватись усіма виробниками на внутрішньому ринку та імпортерами при ввезенні їх на територію України. Номенклатура товарів і послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, визначається Держспоживстандартом України.
У країнах Європейської Співдружності (ЄС) завдання сертифікації в законодавчо регульованій сфері такі самі, як і в Україні. Відмінність полягає лише в порядку здійснення сертифікації: випробування і наступна оцінка продукції здійснюються на відповідність гармонізованим для країн ЄС вимогам Директив (законодавчих актів) з безпеки. Перелік видів цієї продукції закріплений в європейських Директивах "нового підходу" (див. рис. 2.3.1) і є обов'язковим для країн, що входять до ЄС. Комісія ЄС прийняла рішення стосовно системи оцінки відповідності для різноманітних сімей (груп) продукції.
Як видно, новий підхід зосереджує головну увагу на формулюванні гармонізованих вимог для забезпечення вільного руху товарів через встановлення ключових норм охорони здоров'я і безпеки щодо товарів, які є досить небезпечними і вимагати відповідного контролю з боку держави. Для таких товарів (щоб уникнути ризику встановлення несумісних вимог урядами окремих країн) прийнято "гармонізовані норми", які є чинними в усіх країнах встановлюють суттєві технічні вимоги (норми) і процедури оцінки відповідності для кожної категорії продукції. Відповідність цим директивам слугує гарантією, що продукція/послуг відповідають вимогам охорони здоров'я і безпеки.
Гармонізовані стандарти (ІБО/ІЕС та інші), на які є посилання у директивах, - лише можливий спосіб забезпечення відповідності продукції, виробники не зобов'язані їх використовувати хоча більшість із них обирає цей шлях. Продукція, вироблена на базі цих стандартів, має презумпцію відповідності, але при цьому виробники завжди мають змогу скористатись іншим підходом для доведення відповідності.
В ЄС процеси стандартизації служать як державним, так і приватним інтересам. Виробників, які дотримуються добровільних стандартів ЄС або ШО, вважають такими, що дотримуються основоположних вимог директив нового підходу. Сертифікація, що основується на цих стандартах, також допомагає виробникам провадити експортну діяльність, а прийняття стандартів сприяє поширенню практики ефективного виробництва і нових технологій.
Отже, новий підхід до технічного регулювання - це метод, за яким на законодавчому рівні встановлюють обов'язкові основні вимоги до продукції для забезпечення високого рівня захисту населення, тоді як технічне розв'язання цих завдань - це безпосередня відповідальність виробника. Стандарти, здебільшого розроблені учасниками приватного сектора, є способом допомогти виробникам дотримати цих вимог, при цьому виробники не зобов'язані їх використовувати. Крім того, для більшості товарів, за винятком найризикованіших, відповідність вимогам перевіряють самі виробники, і застосовують самосертифікування.
Переваги такого підходу полягають в його гнучкості, сприянні інноваціям і, тим самим, підвищенні конкурентоспроможності економіки.
Директиви "нового підходу" встановлюють єдину систему маркування, відому як "маркування знаком "СЕ".
Маркування знаком "СЕ" - це заява з боку виробника стосовно того, що продукція відповідає всім чинним законодавчим положенням на виконання певних директив ЄС. Маркування знаком "СЕ" дає змогу компаніям легше отримувати доступ на європейський ринок і продавати свою продукцію без адаптації чи необхідності проходити додаткові перевірки. Маркування знаком "СЕ" застосовується лише до продукції, що підпадає під дію Директив нового чи старого глобального підходів. "Синя книга" Європейської Комісії (Інструкції щодо виконання Директив нового підходу та глобального підходу) містить перелік директив, де застосовується маркування знаком "СЕ". Цей перелік можна отримати на веб-сайті Комісії61.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стандартизація та сертифікація товарів і послуг» автора Сапухіна Н.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ“ на сторінці 9. Приємного читання.