Розділ 2. Нетрадиційне проведення лекцій

Основні правила, яких зобов'язаний дотримуватися лектор для підготовки навчальної лекції, такі:

- підбір, вивчення й аналіз здобутків класиків соціології з досліджуваних проблем;

- підбір, вивчення й аналіз літератури сучасних соціологів, соціальних психологів і соціальних педагогів, що стосується теми лекції;

- добір найбільш істотного, головного в розроблювальній темі, що аналізується;

- складання плану робочої лекції;

- вибір стилю викладу;

- підбір наочного приладдя: таблиць, рисунків, схем, діаграм.

Ці правила є загальними при підготовці як традиційних навчальних лекцій, так і нетрадиційних. Крім того, будь-яка навчальна лекція має за своїм змістом відповідати ряду вимог:

- послідовність у викладі досліджуваної проблеми;

- стислість і ясність висунутих гіпотез, які розвиває лектор;

- переконливість і логічність у викладі матеріалу;

- взаємозв'язок і взаємозумовленість окремих розділів лекції.

Вище перелічені вимоги щодо змісту лекції також є універсальними. А методика піднесення досліджуваного матеріалу чи стиль лекції із соціології можуть бути дуже різноманітними. Нетрадиційними методами викладу навчальної лекції можуть бути: есе, використання міфів і легенд, казок і сказань, прислів'їв і приказок, притч і народної мудрості, образних порівнянь, прикладів з художніх творів, гумору, трактування понятійного апарату.

Лекція-есе

Використання у лекціях міфів і сказань

Найчастіше в текстах лекцій використовуються різні міфи і сказання. Слово "міф" грецького походження і в перекладі означає "оповідання". Міфами прийнято називати фантастичні оповідання, засновані на релігійних віруваннях, у яких розповідається про богів, створення світу, "початок всіх речей". Дія в міфах відбувається за давніх часів. Це не просто віддалена епоха, а особливі "прачаси", що не піддаються звичайному хронометричному виміру.

Сюжети ж, що належать до реально доступного для огляду, хоча й давно минулого часу, стають об'єктом уже не міфів, а сказань, що поділяються на епос, легенди і перекази. До епосу належать сказання героїчного характеру, у легендах наявні фантастичні, надприродні сили, перекази є більш реалістичними і часто засновані на подіях, що дійсно відбулися. Розподіл цей досить умовний, тому що епос може містити в собі і елементи фантастики; переказ може бути героїчним, а легенди іноді мають під собою реальну основу.

"Міф відображає великі реальні ситуації в житті народів і в цьому значенні, об'єктивно та несвідомо, несе в собі думку або ряд думок - "елементарних думок людства " [84, с. 71].

У міфах і сказаннях різних народів зустрічаються схожі сюжети, образи, ситуації. Про причину цього явища серед учених існують різні думки. Так, деякі вчені пояснюють це взаємопроникненням культур і запозиченнями, інші - спільністю походження і паралельністю розвитку всіх народів світу.