Розділ «Модуль 5. ПРАВИЛА ТА ПОМИЛКИ В СУПЕРЕЧЦІ»

Особливої нахабності цей прийом набуває тоді, коли видумують неіснуючі авторитети, або великим людям приписують твердження, які вони ніколи не промовляли

Приклад "Як говорив Ф. Достоєвський, демократія є невід'ємною характеристикою слов'ян"; "Ще Блез Паскаль вказував на те, що без волі народу ніякі реформи не пройдуть" тощо. Хоча ні Ф. Достоєвський, ні Б. Паскаль нічого подібного ніколи не говорили.

Цікаву думку про людей, які полюбляють застосовувати аргументи до авторитетів, висловив А. Шопенгауер:

"Люди, які так поспішно і з таким завзяттям хапаються за авторитети, щоб посиланням на них вирішити спірні питання, насправді радіють, що можуть пустити в діло чужий розсудок і чужу проникливість, оскільки не мають своїх власних. Число їх - легіон. Як сказав Сенека: unus quisque mavult credere (кожний віддає перевагу вірі, а не міркуванню). Тому в їхніх суперечках звичайна зброя - авторитети. Ними вони побивають один одного. Хто розпочав з ними суперечку, той зробить неправильно, якщо захоче захищатися від них доводами по суті і аргументами. Занурившись у вир неспроможності міркувати та думати, вони зачаровані проти цієї зброї. Тому вони протиставлять вам як аргументи авторитети та закричать: "Перемога!".

5.8. Правило подання аргументації. Типові помилки

Правило подання аргументації формулюють так.

Сперечальники не повинні використовувати в процесі аргументації недостатньо ясних, багатозначних формулювань.

При порушенні цього правила допускають помилку:

o зловживання неясністю.

"Зловживання неясністю" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли точка зору сперечальника та аргументи, які він використовує для її підтримки, сформульовані нечітко та неясно.

Неясність у суперечці буває різноманітною. Розглянемо найтиповіші випадки.

А. Неясність, пов'язана з імпліцітністю.

У цьому випадку неясність викликана тим, що опонент не може чітко зрозуміти мету пропонента, оскільки контекст дозволяє по-різному витлумачити його намір.

Приклад Припустимо, що пропонент у процесі суперечки стверджує: "Тестування не є ефективною формою контролю знань". Опонент для з'ясування намірів пропонента може поставити запитання: "Ви мене попереджуєте, залякуєте, інформуєте?".

Б. Неясність, пов'язана з невизначеністю понять, що входять до складу аргументації.

У цьому випадку неясність виникає завдяки тому, що поняття, які застосовує пропонент визначені не чітко. У зв'язку з цим ускладнюється з'ясування змісту точки зору, аргументів або аргументації в цілому.

Приклад Щодо попереднього прикладу "Тестування не є ефективною формою контролю знань" опонент для з'ясування змісту висловлювання може поставити пропоненту цілу низку запитань: "Тестування? Що Ви розумієте під цим терміном? Яке тестування? З якого предмета? Усі види тестування?".

Є кілька причин, за яких може виникнути така ситуація неясності в суперечці.

По-перше, Сперечальники застосовують вирази, які не мають чіткого загальновживаного значення.

Наприклад, останнім часом досить популярним став термін паблік рілейшнз. Його можна почути і по радіо, і по телебаченню, його вживають політики, журналісти, юристи, державні службовці тощо. Проте якщо запитати, що цей термін означає, то навряд чи кожний з них зможе дати чітке та ясне визначення. І це не дивно, оскільки за понад 60 років існування цьому терміну надавалися різноманітні визначення. Звернемося до книги одного з визначних спеціалістів у цій галузі Сема Блека (Sam Black) "Вступ до паблік рілейшнз", де він пише: "Інститут паблік рілейшнз (IPR), створений у Великобританії в лютому 1948 року, прийняв визначення діяльності в сфері паблік рілейшнз, трошки покращене в листопаді 1987 року, яке діє і по сьогодні. Ось це визначення: "Діяльністю у сфері паблік рілейшнз є зусилля, що планують і здійснюють у напрямі встановлення та підтримки доброзичливих відношень між організацією й громадськістю".