1 Ось потомки синів Ноя: Сима, Хама та Яфета, в яких народилися сини по потопі. 2 Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Яван, Тувал, Мешех та Тірас. 3 Сини ж Гомера: Ашканаз, Ріфат і Тогарма. 4 Сини ж Явана: Еліша, Таршіш, Кіттім та Доданім. 5 Від них вийшли народи, що розселились по островах та по краях, кожен за своєю мовою, за своїми племенами, у своїх народах. 6 Сини ж Хама: Кут, Міцраїм, Пут і Ханаан. 7 А сини Куша: Сева, Хавіла, Севта, Раема та Савтеха. Сини ж Раеми: Шева та Дадан. 8 Куш зродив Німрода, який був першим могутнім на землі. 9 Він був великий ловець перед Господом, тому й кажуть: Неначе Німрод, великий ловець перед Господом! 10 Початки його царства були: Вавилон, Єрех, Аккад і Кальне в Шінеар-краю. 113 цього краю вийшов Ашшур і збудував Ніневію, Реховот-Ір, Калаг, 12 та Ресен, що між Ніневіею і Калагом; а було це велике місто. 13 Міцраїм зродив лудіїв, анаміїв, легавіїв, нафтухіїв, 14 патрусіїв, каслухіїв, від яких пішли філістії та кафтерії. 15 Ханаан же зродив Сидона, свого первородного, і Хета, 16 та й євусіїв, аморіїв, гіргашіїв, 17 хіввіїв, аркіїв, сініїв, 18 арвадіїв, цемаріїв і хаматіїв: по тому родини ханаанські розійшлися. 19 Ханаанська границя сягала від Сидона в напрямі Герару аж до Гази, а в напрямі Содому, Гомори, Адми й Цевоїму – аж до Лета. 20 Оці були сини Хама за їхніми родинами та за їхніми мовами, в їхніх краях та в їхніх народах. 21 У Сима, батька всіх дітей Евера, а старшого брата Яфетового, теж народилися сини. 22 Ось сини Сима: Елем, Ашшур, Арпахшад, Луд і Арам. 23 Сини ж Арама: Уц, Хул, Гетер і Маш. 24 Арпахшад породив Шелаха, Шелах породив Евера. 25 В Евера ж народилися два сини: одного звали Пелег, бо за його життя поділилася земля, а його брата – Йоктан. 26 Йоктан породив Алмодада, Шелефа, Хацармавета, Єраха, 27 Гадорама, Узала, Діклу, 28 Овала, Авімаела, Шеву, 29 Офіра, Хавілу і Йована. Всі вони були синами Йоктана. 30 Вони осілися від Меші в напрямі Сефар до гори, на сході. 31 Це сини Сима за їхніми родинами та за їхніми мовами, в їхніх краях та за їхніми народами. 32 Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу.
11. Вавилонська вежа 1-9; родовід Сима 10-26; прихід Аврама 27-32
1 Уся земля мала одну мову й одні слова. 2 І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там. 3 Вони сказали один до одного: Нумо лишень робити цеглу та випалювати її. І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. 4 Та й сказали: Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі. 5 Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували 6 і мовив Господь: Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. 7 Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного. 8 І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. 9 Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
10 Ось родовід Сима: як Симові було сто років, він породив Арпахшада, два роки після потопу. 11 Породивши Арпахшада, жив Сим ще 500 років і зродив синів та дочок. 12 Як Арпахшадові було 35 років, він породив Шелаха; 13 породивши Шелаха, жив Арпахшад 403 роки і породив синів та дочок. 14 Як Шелахові було 30 років, він породив Евера; 15 породивши Евера, жив Шелах 403 роки і породив синів та дочок. 16 Як Еверові було 34 роки, він породив Пелега; 17 породивши Пелега, жив Евер 430 роки і породив синів та дочок. 18 Як Пелегові було 30 років, він породив Реу; 19 породивши Реу, жив Пелег 209 роки і породив синів та дочок. 20 Як Реу було 32 роки, він породив Серуга; 21 породивши Серуга, жив Реу 207 років і породив синів та дочок. 22 Як Серугові було 30 років, зін породив Нахора; 23 породивши Нахора, жив Серуг 200 років і породив синів та дочок. 24 Як Нахорові було 29 років, він породив Тераха; 25 породивши Тераха, жив Нахор 119 років і породив синів та дочок. 26 Як Терахові було 70 років, він породив Аврама, Нахора і Гарана. 27 Оце родовід Тераха. У Тераха народилися Аврам, Нахор і Гаран. Гаран же породив Лота, 28 і помер Гаран на очах батька свого, в своїм ріднім краю, в Урі Халдейськім. 29 І взяли собі Аврам і Нахор жінок, жінка ж Аврама звалася Сараї, а жінка Нахора звалась Мілка, дочка Гарана, що був батьком Мілки й батьком Іски. 30 Сараї ж була неплідна, не мала дітей. 31 Взяв Терах Аврама, свого сина, та Лота, свого внука, сина Гарана, і Сараї, свою невістку, жінку Аврама, свого сина, та й з ними вийшов з Уру Халдейського, щоб іти в Ханаан-край. Так прийшли вони в Харан і там осілись. 32 Терах прожив 205 років, і вмер Терах у Харані.
12. Вибір Аврама 1-3; вихід 4-9; в Єгипті 10-20
1 Господь сказав до Аврама: Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. 2 А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3 Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться. 4 І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. 5 Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. 6 Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. 7 І з’явився Аврамові Господь і сказав: Потомкам твоїм дам я цю землю! І спорудив він там жертовник Господеві, що з’явивсь йому.
8 Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап’яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім’я Господнє. 9 Тоді кочував Аврам, мандруючи дедалі на південь. 10 Голод виник у краю, і Аврам зійшов у Єгипет, щоб перебути там, бо голод у країні був тяжкий. 11 І як наблизився він, щоб увійти в Єгипет, сказав до Сараї, своєї жінки: Ось я знаю, що ти жінка гарна з виду. 12 Побачать тебе єгиптяни, то й скажуть: Це його жінка, і мене вб’ють, тебе ж лишать живою. 13 Скажи, мовляв, ти моя сестра, щоб заради тебе не було мені лиха та щоб вижив завдяки тобі. 14 І справді, ледве Аврам увійшов у Єгипет, побачили єгиптяни, що жінка була вельми гарна. 15 Побачили її і фараонові вельможі та й розхвалили перед фараоном, і взято жінку в палати фараона, 16 що обійшовся з Аврамом добре заради неї, і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди. 17 Та ударив Господь фараона і його дім тяжкими карами за Сараї, жінку Аврама. 18 От і прикликав фараон Аврама та й каже: Що ти це мені вдіяв? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка? 19 Чому ж сказав: Вона – моя сестра. Я й узяв її собі за жінку. Ось тобі твоя жінка, візьми її та йди геть 20 І повелів фараон своїм людям, щоб випровадили його з жінкою й зо всім, що було в нього.
13. Лот відходить 1-13; обітниця 14-17
1 Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним. 2 Був же Аврам вельми багатий на скотину, на срібло й на золото. 3 Зайшов він, кочуючи, від Негев аж до Бетелу, до того місця, де був раніше його намет, між Бетелем та Аї; 4 до місця, де спершу спорудив був жертовник і там закликав ім’я Господа. 5 І в Лота, що ходив з Аврамом, також були вівці, худоба й намети. 6 Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. 7 І ото постала сварка між пастухами Аврамового скоту й пастухами Лотового скоту. Жили тоді в краю ханааняни і перізії. 8 Тож каже Аврам до Лота: Навіщо та сварка між мною і тобою, між моїми і твоїми пастухами? Таж ми – родичі! 9 Хіба не ввесь край перед тобою? Відлучись, прохаю, від мене. Як ти підеш наліво, я візьму направо, а як ти звернеш праворуч, то я подамсь ліворуч. 10 І звівши очі, уздрів Лот усю долину Йорданську, яка перед тим, як зруйнував Господь Содом та Гомору, була наводнювана, неначе сад Господній, немов єгипетський край, ген аж до Цоару. 11 І вибрав собі Лот усю долину Йорданську й рушив на схід, тож так вони розлучилися один з одним. 12 Аврам осівся в Ханаані, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому. 13 Люди ж содомські були злі й грішники великі перед Господом. 14 Господь сказав Аврамові після того, як Лот відлучився від нього: Зведи очі й поглянь з місця, де стоїш, на північ, на південь, на схід і на захід; 15 бо всю землю, що ти її бачиш, дам тобі і твоєму потомству навіки. 16 Зроблю твоє потомство, як земний порох; хто зможе злічити земний порох, той і твоє потомство злічить. 17 Отож устань і пройди всю землю, завдовж і завшир, бо я дам її тобі. 18 І згорнув Аврам свої намети і прийшов і осівся біля Мамре, що в Хевроні, та й спорудив там жертовник Господеві.
14. Війна зо східніми царями 1-7; знищення Содому та Гомори 8-12; допомога Аврамова 13-16; Мелхіседек 17-24
1 І сталося за часів Амрафела, царя Шінеару, Аріоха, царя Елласару, Кедорлаомера, царя Еламу, й Тідала, царя Гоїму, 2 що вони вчинили війну з Берою, царем Содому, Гіршею, царем Гомори, з Шінеавом, царем Адми, і з Шемевером, царем Цевоїму, та з царем Бели, себто Цоару. 3 Всі вони зібралися в Сіддім-долині, себто в Солянім морі. 4 Дванадцять років служили вони Кедорлаомерові, а на тринадцятому збунтувались. 5 На чотирнадцятому ж році рушив Кедорлаомер з царями, що були з ним, і розбив рефаїв в Аштерот-Карнаїм, зузіїв у Хамі, еміїв у Шаве-Кіріятаїм, 6 і хоріїв у горах Сеїр, аж до Ель-Парану, що при пустині. 7 Повернувшися звідтіля, прибули вони в Єн-Мішпат, себто Кадеш, і звоювали всю землю амалекитян, а також аморіїв, що жили в Хацацон Тама-Рі. 8 І вийшов цар Содому, цар Гомори, цар Адми, цар Цевоїму, і цар Бели, себто Цоару, й вишикувались у Сіддім-долині проти них до бою; 9 проти Кедорлаомера, царя Еламу, Тідала, царя Гоїму, Амрафела, царя Шінеару, та Аріоха, царя Елласару: чотири царі проти п’ятьох. 10 Була ж Сіддім-долина повна ям з ропою; і коли цар Содому й цар Гомори втікали, то попадали туди; ті ж, що зосталися, втекли в гори. 11 Забрали (переможці) все добро Содому й Гомори, й усі їхні харчі та й пішли геть. 12 Взяли й Лота, Аврамового братанича, з його майном – він жив тоді в Содомі – і так відійшли. 13 Аж ось прийшов один, що врятувався, і оповів Аврамові євреєві, що жив у діброві Мамре, аморія, брата Ешкола та Анера, які були союзниками Аврама. 14 Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану. 15 Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску. 16 Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми. 17 Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину. 18 А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – 19 поблагословив його й мовив: Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. 20 Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки! І дав йому (Аврам) десяту частину з усього.
21 А цар Содому сказав до Аврама: Дай мені людей, майно ж візьми собі. 22 Аврам же відповів цареві Содому: Здіймаю мою руку до Господа Бога Всевишнього, який створив небо й землю, 23 що я ні нитки, ні ремінця від постолів, нічого не візьму з того, що тобі належить, щоб ти не сказав: Я збагатив Аврама. 24 Для себе я не хочу нічого, хіба те, що з’їли слуги, та крім частки, належної мужам, які прийшли зо мною: Анер, Ешкол і Мамре – вони нехай візьмуть свою пайку.
15. Обітниця й віра 1-6; укладення союзу 7-21
1 Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика. 2 Аврам же відповів: Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску. 3 Далі сказав Аврам: Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем. 4 Тож знову слово Господнє було до нього: Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем. 5 І вивів він його надвір і мовив: Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити! І сказав до нього: Таке буде твоє потомство. 6 І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність.
7 Потім сказав Господь до нього: Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання. 8 Він же відповів: Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду? 9 Тоді сказав Господь до нього: Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня. 10 Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. 11 Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. 12 Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього. 13 І сказав Господь до Аврама: Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років. 14 Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим. 15 Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій; 16 а на четвертому поколінні вони повернуться назад сюди, бо досі ще не сповнилися гріхи аморіїв. 17 Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум’яний пройшли між розтятими частинами. 18 Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату; 19 кеніїв, кенізіїв, кадмоніїв, 20 хеттитів, перізіїв, рефаїв, 21 аморіїв, ханаанян, гіргашіїв та евусіїв.
16. Зарозумілість Агарі 1-6; народження Ізмаїла 7-16
1 Сараї ж, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім’я Агар. 2 Тоді Сараї сказала до Аврама: Господь зробив мене безплідною: ввійди но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй. Послухав Аврам бажання Сараї. 3 І взяла Сараї, Аврамова жінка, свою рабиню Агар єгиптянку, при кінці десятого року, як Аврам оселився в Ханаан-краю, та й віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку. 4 Ввійшов він до Агарі, й вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню. 5 Тоді Сараї промовила до Аврама: Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою! 6 Аврам же сказав до Сараї: Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч. Запопалася тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей. 7 Зустрів її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур, 8 і сказав: Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш? Вона ж відповіла: Від Сараї, моєї господині, втікаю. 9 Тоді ангел Господній сказав до неї: Вернися до твоєї господині й покорися під її руку. 10 Далі ангел Господній говорив до неї: Я сильно розмножу твоє потомство, так що його не можна буде і злічити: таке воно буде численне. 11 По тому ангел Господній сказав до неї: Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім’я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу. 12 Він буде дикий чоловік: його рука буде проти всіх, і рука всіх проти нього; він оселиться перед усіми своїми братами. 13 І назвала Агар ім’я Господа, що говорив до неї: Бог, що з’явився мені, бо казала вона: Чи ж я теж не бачила Бога, і побачивши його, живу ще? 14 Тому й прозвано ту криницю: криницею Живого, що мене бачить. Це та криниця, що між (місцевостями) Кадеш і Беред. 15 Ось так Агар породила Аврамові сина й Аврам дав ім’я своєму синові, якого Агар породила, Ізмаїл. 16 Було ж Аврамові вісімдесят шість років, коли Агар породила йому сина.
17. Авраам 1-8; обрізання 9-14; обіцянка сина 15-22; обрізання Ізмаїла 23-27
1 Як Аврамові було дев’ятдесят дев’ять років, з’явився Аврамові Господь і сказав йому: Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. 2 Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми. 3 І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: 4 Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. 5 Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. 6 Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. 7 І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. 8 Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом. 9 Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. 10 Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. 11 Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами. 12 На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп’я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якогонебудь чужинця, себто не з твого роду. 13 Мусить бути обрізаний і той, хто народився в твоїй господі, і той, хто куплений за гроші, (так) буде мій союз на вашому тілі союзом вічним. 14 А необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз. 15 І ще сказав Бог до Авраама: Щодо Сараї, твоєї жінки, то не зватимеш її більше Сараї, бо Сара буде її ім’я. 16 Я благословлю її і дам тобі від неї сина; я поблагословлю її і виведу з неї народи та й царі народів вийдуть з неї. 17 Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: Невже в столітнього син народиться? Невже Сара, що має дев’ядесят років, породить сина? 18 А до Бога промовив Авраам: Нехай Ізмаїл живе перед тобою! 19 Бог же сказав: Так! Сара, твоя жінка, вродить тобі сина, й ти назовеш його ім’ям Ісаак. Я укладу з ним союз мій, союз вічний, для потомства по ньому. 20 Та й про Ізмаїла я вислухав тебе. Отже я поблагословлю його, вчиню його плодовитим і розмножу його вельми-вельми. Дванадцять князів вийдуть з нього і я виведу з нього великий народ. 21 Але мій союз укладу з Ісааком, якого вродить тобі Сара за рік у цю саму пору. 22 Коли Бог скінчив говорити з Авраамом, то відійшов від нього. 23 Взяв тоді Авраам Ізмаїла та й усіх, що вродилися в його господі, і всіх куплених за гроші – всю чоловічу стать свого дому – та й обрізав у них тіло на передній шкірці, того ж самого дня, як Бог йому був сказав. 24 Було ж Авраамові дев’ядесят дев’ять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці. 25 А Ізмаїлові, його синові, було тринадцять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці. 26 Того самого дня обрізано Авраама й Ізмаїла, сина його. 27 Всіх чоловіків у його домі, тих, що вродилися в господі, і куплених за гроші від чужинців, обрізано з ним.
18. Відвідини 1-8; звістування 9-16; Божі задуми 17-19; Авраам заступається за Содом і Гомору 20-33
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» автора Хоменко І. C. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВЯТЕ ПИСЬМО“ на сторінці 3. Приємного читання.