Розділ «5. Божа охорона»

«Коли б Ти зробив охорону від лиха!..»

Мені пригадується велика ілюстрація на всю журнальну сторінку. Над римським гладіатором нависла смертельна загроза. Меч чомусь випав у нього з рук. Розлютований лев, зачувши, що година його настала, уже присів на лапи, приготувавшись для могутнього стрибка. Глядачі, які заповнили трибуни Колізею, підхопилися на ноги, у жаху спостерігаючи, як гладіатор у паніці намагається бігти. Підпис під картинкою говорить: «Іноді можна собі дозволити прийти другим. Але не завжди…»

А ось Ябец, попросивши й одержавши надприродне благословення, вплив і силу, здавалося б, міг бути упевнений, що сміливо може вийти на будь-яку арену проти будь-якого лева — і перемогти. І, здавалося б, від людини, з якою кожної хвилини перебуває Божа рука, варто було б очікувати трохи іншого прохання: не «охороняй мене від лиха», а «охороняй мене й у злі, проти зла, у битві зі злом».

Але Ябец зрозумів те, чого не знав приречений гладіатор: дуже часто вирішальна умова перемоги над розлютованим левом полягає в тому, щоб зовсім не виходити на арену. Ось чому останнє прохання Ябеца — щоб «рука Твоя була зо мною, і Ти зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене!..» Це, останнє, прохання Ябеца, по суті, містить у собі чудову, однак мало зрозумілу стратегію благословенного життя. Але, зрештою, не так вже й важко здогадатися, чию саме територію ви відвойовуєте для Бога, коли раптом могутньо і зненацька поширюєте межі свого, спочатку нічим не примітного, пересічного життя! У попередньому розділі ми говорили про молитву, про ту надприродну силу, яка дозволила б нам вершити Божі справи, незважаючи на нашу слабкість. А в цьому розділі поговоримо про те, як нам просити про надприродну допомогу і захист від сатани, який інакше, як він це не раз уже довів, цілком здатний зробити так, щоб ми прийшли другими.

Безсумнівно, чим більший успіх, тим більше відкривається можливостей для провалу. У всіх на пам'яті приклади християнських лідерів, які впали в гріх були усунені від служіння, у результаті чого безліч людей було вражено, розчаровано і збито з пантелику. Як хтось колись добре сказав, бути благословенним — найбільша з небезпек, тому що «благословення може притупити почуття постійної залежності від Бога і розвинути схильність до самовпевненості».

Чим глибше ви занурюєтеся в життя, засноване на надприродному Божому благословенні, тим більше ви маєте потребу в тому, щоб частіше вимовляти те останнє прохання, що міститься в молитві Ябеца. Тому що вам потрібно витримувати щораз лютіші атаки диявола на вас і вашу родину. Ви відчуєте на собі його зброю: стріли неприйняття, ворожнечі й гонінь. Більше того, насторожіться, якщо це вас не спіткало!

Ніколи не забуду випадково підслухану у семінарії розмову між моїм однокурсником і нашим наставником, професором Говардом Хендріксом. Студент захоплено ділився з професором враженнями про те, як чудово змінилося його життя.

— Коли я тільки сюди приїхав, — розповідав він, — то голови не міг підняти від спокус і іспитів. Але тепер, слава Богу, життя увійшло в колію. Я взагалі не страждаю від спокус!

Однак Хендрікс, усупереч очікуванням студента, стривожився і спохмурнів.

— Ви знаєте, це, мабуть, найгірше, що я міг від вас почути, — сказав він здивованому студенту. — 3 вашої розповіді я можу дійти висновку, що ви більше не в боротьбі. І сатану ви більше не цікавите.

Ми покликані і послані на передову. Ось чому молитва про охорону від лиха — жива частина благословенного життя.

Як і багато інших, я швидко зрозумів, що час, коли я особливо маю потребу в цій частині молитви Ябеца, — це час мого духовного успіху. Як це не парадоксально, саме в цей час я найбільше схильний до неправильного (і небезпечного!) уявлення про власну силу.

Пам'ятаю, як багато років тому я їхав по Чикаго у таксі в аеропорт після чудової, але стомлюючої тижневої роботи в Біблійному інституті, де я щодня проповідував і провів консультації з безліччю студентів — з 76 студентами, якщо бути точним. (Я вів лік!) Тепер я прямував додому, відчуваючи фізичне і духовне виснаження. Втупившись незрячими очима на вируючий навколо потік машин, я заглибився в «молитву Ябеца».

— О Господи, — молився я. — У мене зараз немає сили опиратися. Я віддав усі сили служінню Тобі. Зараз мені не справитися зі спокусою. Будь ласка, зберігай мене сьогодні від зла.

Піднявшись на борт літака, я знайшов, що моє місце в середині ряду — не дуже гарний початок польоту! Але це були тільки квіточки! Становище почало стрімко погіршуватися. Сусід ліворуч витяг зі свого портфеля порнографічний журнал. «Господи, а я так сподівався, що Ти допоможеш мені!» — простогнав мій дух. Я почав дивитися в інший бік. Але не встиг літак піднятися в повітря, як сусід праворуч відкрив дипломат, з якого дістав (що б ви думали?) теж порнографічний журнал.

А в мене до того моменту ну зовсім не було сил вступати з ними в дискусію про те, що варто і чого не слід читати! Я закрив очі і почав про себе молитися:

«Господи, сьогодні мені з цим не справитися. Прошу Тебе, прожени це зло з очей моїх геть!»

Раптом сусід праворуч вилаявся, закрив і відкинув свій журнал. Я глянув на нього, намагаючись зрозуміти, що змусило його це зробити. Але ніяких видимих причин я не знайшов. Сусід ліворуч теж подивився на мого сусіда праворуч, вилаявся ще голосніше і теж закрив свій журнал. І знову я не помітив ніяких явних причин для такого рішення.

Політ уже закінчувався, як раптом мене розібрав такий сміх, що я не міг стриматися і зареготав на весь голос. Обоє мої сусіди поцікавилися, що мене так розсмішило.