Розділ «5. Божа охорона»

— Джентльмени, — відповів я. — Якщо я розповім, ви все одно мені не повірите!

ГРАВЕЦЬ ЗА МЕЖАМИ ПОЛЯ

І ось ми підійшли до однієї з таємних твердинь, які диявол споруджує на шляху віруючих. Із досвіду знаю, що більшість християн моляться, як правило, лише про силу для подолання спокус — про перемогу над лютим супротивником, який атакує нас, над сатаною.

Ми якось зовсім і не думаємо, що можна просто попросити Господа тримати нас подалі від спокуси, загороджуючи дияволу будь-яку лазівку в наше життя.

У молитві, якою Ісус наказав молитися Своїм послідовникам, усього трохи більше шістдесяти слів, і шоста частина з них складає прохання про визволення: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого…» (Мт. 6:13). І нічого про духовне проникнення або особливу владу. І ні слова про протистояння.

Коли останній раз ви просили Бога тримати вас подалі від спокуси? Але ж точно так само, як Бог хоче, щоб ви просили більшого благословення, Він жадає почути ваше благання про захист і охорону від лиха і зла.

Де немає спокуси, там не може бути і гріха. Більшість із нас піддаються занадто багатьом спокусам (і, відповідно, занадто часто грішать), тому що ми не просимо Бога: «Не введи нас у спокусу!» І навпаки: коли ми менше концентруємося на тому, щоб перебороти спокусу, і більше на тому, щоб її уникнути, ми робимо стрімкий духовний ривок уперед.

Навіть Ісус, у розпорядженні Якого були всі небесні легіони, молився про визволення. Навіть Він, що володіє всією глибиною божественного проникнення, будучи спокушуваним в пустелі, відмовився обговорювати із сатаною його «привабливі» пропозиції.

І чим глибше ми самі проникаємо в область чудесного, тим більше нам відкривається найефективніша можливість боротьби з гріхом — молитва про те, щоб нам не доводилося боротись з непотрібними спокусами. Для того і дається нам від Бога Його надприродна влада.

КИДАЙ ЗБРОЮ!

Для ворога арена спокуси — це його звична територія. Я не хочу тим самим сказати, що бути спокушуваним — це те ж саме, що грішити (ось ще одна неправда диявола!) Я лише маю на увазі, що звичайно нам доводиться боротися зі злом у сфері нашого особистого життя. А це аж ніяк не нейтральна територія, тому що, як чудово знає сатана, ми усього лише занепалі створіння з обмеженими можливостями бачення і розуміння. І отут навіть наша найкраща (з нашої, людської точки зору) зброя легко може обернутися проти нас, нам же на погибель.

Візьмемо, приміром, нашу мудрість. У кращому випадку, вона допомагає нам лише час від часу, тому що природа зла така, що воно здатне обдурити нас, відкриваючи нам краєчок істини. Зауважте, не всю істину, але рівно стільки, скільки потрібно для обману. Адам і Єва не більше, ніж ми були схильні піддаватися спокусі. Більше того, вони, на противагу нам, були досконалі і мали можливість задовольняти усі свої потреби. І ось до цих довершених представників роду людського прийшов сатана — і розтрощив однією короткою «дружньою» бесідою.

Ось чому, подібно як Ябец, ми повинні молитися про захист від обману:

«Господи, зберігай мене від помилок, до яких я найбільше схильний тоді, коли приходить спокуса. Я визнаю, що все, що здається мені необхідним, привабливим чи таким, що служить мені на користь, занадто часто є лише красивим упакуванням гріха. Тому, будь ласка, Господи, не підпускай зло і близько до мене!»

Візьмемо тепер наш досвід. Чим далі ми поширюємо свої межі в ім'я Ісуса, тим менше захищені вони від нападів диявола. Хтось сказав: «Небезпека не в тому, щоб стояти на краю прірви, а в тому, щоб не оступитися по необережності». Найменша поступка гордості і самовпевненості — і стається катастрофа. Найстрашніші нещастя, які мені доводилося бачити в житті віруючих, ставалися саме з тими із них, хто отримав надприродні благословення, надприродно поширив свої межі і знайшов надприродну силу і владу… і після цього впали у важкий гріх.

Ось чому, подібно до Ябеца, ми повинні просити про те, щоб уникнути небезпечної самоомани:

«Господи, оберігай мене від болю і нещастя, які приносяться гріхом. Відгороди мене Твоїм надприродним захистом від тих небезпек, яких я не бачу, так само як і від тих, котрі я бачу, але на котрі йду, тому що по гордовитості і легкодумству сподіваюся на свій так званий досвід. Захисти мене, Батьку, Своєю владою!»

Візьмемо, нарешті, наші почуття. Чи відчуваємо ми, наскільки «американська мрія» насправді далека від того, про що мріє для нас Господь? Ми виховані культурою, чиї ідоли — воля, незалежність, права особистості і культ насолод. Ми поважаємо людей, які чимось жертвують в ім'я того, до чого прагнуть. Але бути живою жертвою? Розіпнути своє «я»?

Отже, подібно до Ябеца, будемо молити про те, щоб Господь зберігав нас від прагнень до того, що здається нам правильним, але що насправді в корені невірно:

«Господи, оберігай мене від спокус, корінь яких — мої почуття і тілесні потреби, що кричать моєму розуму про те, чого я заслуговую і чим я маю «право» впиватися і насолоджуватися. І оскільки лише Ти, Господи, є дорога, правда і життя, спрямуй мої ноги геть від усього, що не є Тобою».

Ось ті благання про визволення, які приємні нашому Батькові — і на які Він з радістю відповідає.

СВІДЧЕННЯ ПРО ВОЛЮ

Отже, диявол найчастіше протистоїть тим із нас, хто для нього найбільш небезпечний. Тому чим більше Бог відповідає на ваші «молитви Ябеца», тим ґрунтовніше ви повинні готуватися протистати духовному нападу.