— Брюсе, мені здається, що він не повинен робити це без нашої допомоги. А тобі так не здається?
— Ні, — відповів я якомога спокійніше. — Але я думаю, що він не буде й намагатися. Поспостерігаймо ще трохи.
Підійшовши до підніжжя великої гірки, Девід обернувся і покликав:
— Тату!
Але я знову швидко відвів очі убік, роблячи вигляд, що не чую.
Задерши голову догори, він почав роздивлятися, куди ж ведуть ці сходи. Напевно, у його дитячій уяві ці сходи вели прямо на небо. Він бачив, як один підліток, який видряпався нагору, з гиканням з'їхав униз.
І ось, поборовши страх, Девід вирішив спробувати. Обережно, по черзі пересуваючи то ногу, то руку з перекладинки на перекладинку, він почав повільно підніматися нагору. Але, не піднявшись і на третину, застиг на місці. А підліток, який тільки що з'їхав униз, вже знову підіймався нагору і репетував на Девіда, який заважав йому, щоб той швидше рухався. Але Девід не міг. Не міг рушити ні нагору, ні вниз. Він дійшов до крапки.
Я кинувся до нього.
— Ти в порядку, синку? — крикнув я йому від підніжжя гірки.
Він глянув униз, побачив мене, здригнувся, але залізною хваткою вчепився в сходи. Мені здалося, що в його голівці зріє якесь запитання, і я мав рацію.
— Тату, ти не хочеш прокотитися з цієї гірки разом зі мною? — запитав він.
Підліток уже втрачав терпіння, але і я не хотів упускати такий момент. Вдивляючись знизу нагору в личко Девіда, я запитав:
— А навіщо тобі це, синку?
— Я не можу це зробити без тебе, тату, — сказав він, починаючи тремтіти. — Вона занадто велика для мене!
Витягнувшись на весь зріст, я дістав його і підхопив на руки. І ми разом піднялись цими сходами, що ведуть на саме небо. На вершині гірки я посадив його перед собою, міцно обійняв за плечі — і, сміючись від захвату, ми із шумом і свистом з'їхали вниз.
ЙОГО РУКА, ЙОГО ДУХ
От що таке рука нашого Батька. Ви говорите йому:
— Батьку, будь ласка, допоможи мені, тому що я не можу це зробити без Тебе! Це занадто складно для мене!
І після цього спокійно відправляєтеся з вірою творити це складне та велике. І з вуст ваших виходять слова, які ви насправді одержуєте з Його руки. І зрештою дух ваш просто кричить:
— Усе це зробив Бог! Він і ніхто інший! Бог вів мене, давав мені слова, давав мені силу — і це воістину чудово!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Молитва Ябеца» автора Вілкінсон Брюс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Дотик величі“ на сторінці 3. Приємного читання.
TextBook