Розділ «Кафизма одинадцята»

55 Прогнав народи перед лицем їх, землю розділив у володіння їм, і покоління Ізраїля оселив у наметах їх.

56 Але вони ще ображали та прогнівляли Бога Всевишнього і наказів Його не додержували.

57 Відступали і зраджували, як і батьки їх, ставали непевні, як лук зіпсований.

58 Прогнівляли Його висотами своїми та ідолами своїми накликали гнів Його.

59 Бачив це Господь і запалав гнів Його на Ізраїля.

60 Він відкинув скинію Силоамську, оселю Свою, що в ній оселився був між людьми,

61 і віддав у неволю силу їх, і славу їх у руки ворогів.

62 Віддав під меч народ Свій і занедбав насліддя Своє.

63 Юнаків їх пожер вогонь, і дівицям їх ніхто не заспівав весільних пісень.

64 Священики їх загинули від меча, і вдовиці їх неоплаканими лишились.

65 Але встав, наче від сну, Господь, як той силач, повалений вином.

66 І поразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.

67 Він відкинув оселі Йосифа і покоління Єфремового не вибрав.

68 А вибрав покоління Юди — гору Сіон, що її полюбив.

69 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі і утвердив її навіки.

70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.

71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.

72 І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.

Слава...

Слава... і нині...