Розділ «Кафизма одинадцята»

35 і нагадували, що Бог — пристановище їх, і Бог Всевишній — Спаситель їх.

36 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,

37 але серце їх не було праведне перед Ним, і заповіту Його вони не виконували.

38 Він же, Милосердний, прощав гріхи їх і не знищував їх; багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.

39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не вертається.

40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!

41 І знову випробовували Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.

42 Не пам’ятали руки Його і дня, коли Він визволив їх від гнобителя,

43 коли явив їм ознаки Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.

44 Коли обернув ріки й потоки їх у кров, щоб не могли пити.

45 Наслав на них мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб гноїли їх.

46 Віддав гусені врожаї їх і ниви їх сарані.

47 Побив градом виногради їх і фігові дерева їх ожеледдю.

48 Великий град побив худобу їх, а отари овець попалила блискавка.

49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту — ангелів безжальних.

50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їх, а скотину їх віддав на загибель.

51 Поразив смертю кожного первістка в Єгипті, найкращі сили в наметах Хамових.

52 Тоді підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.

53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їх покрило море.

54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.