Розділ «Кафизма одинадцята»

15 Розсік камінь у пустині і напоїв їх, наче з великої безодні.

16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.

17 Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустині.

18 Випробовували Бога в серці своїм, вимагаючи поживи похотінню своєму.

19 Говорили проти Бога й казали: «Чи може нам Бог приготувати стіл у пустині?»

20 Ось Він ударив по каменю, і потекли води й полилися потоки. «Чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати і м’яса народові Своєму?»

21 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова, і гнів зрушився на Ізраїля,

22 зате, що не вірили Богові і не надіялися на спасіння Його.

23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба,

24 дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.

25 Хлібом ангельським живились люди, поживи послав їм до ситости.

26 Він підняв у небі вітер зі сходу і силою Своєю підняв вітер із півдня.

27 І, наче порох, сипав на них м’ясо птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.

28 Накидав їх серед табору їх коло наметів їх,

29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

30 Але, коли ще не пройшла прихоть їх, коли ще м’ясо було на зубах їх,

31 гнів Божий прийшов на них і повбивав багатьох із них, і вибраних Ізраїля повалив.

32 Та й тоді вони не переставали грішити, і не вірили чудам Його.

33 І проминали дні їх у марноті і роки їх у тривозі.

34 Коли Він убивав їх, тоді вони шукали Його і повертались, і здосвітку благали Його,