ІІІ-ХІХ ст.: моральне лікування

Патопсихологія

До 1800 р. у лікуванні душевнохворих з'являється поліпшення. Велика Французька революція створила сприятливі умови для розвитку науки взагалі і психіатрії зокрема. Уряд прийняв низку декретів про поліпшення утримання хворих, створення спеціальної комісії і з реорганізації психіатричної допомоги.

У 1792 р. професор медичної школи Філіп Пінель з дозволу Конвенту зняв ланцюги з хворих психіатричної лікарні у Сальпетрієрі. У 1793 р. він став головним лікарем паризького притулку для душевнохворих чоловіків. Філіп Пінель доводив, що хворих слід лікувати з допомогою моральної підтримки, він надавав їм свободу пересування територією лікарні, замінив їх темниці сонячними кімнатами з хорошою вентиляцією, запропонував моральну підтримку і добрі поради як необхідну частину лікування. У самопочутті багатьох людей, які просиділи десятиліття під замком, дуже швидко з'явилися помітні поліпшення, їх випустили на волю. Пізніше Пінель провів подібні реформи в паризькій лікарні для жінок з психічними порушеннями.

З того часу почали впроваджувати якісно нові принципи в організацію психіатричної допомоги. Люди з психічними розладами офіційно визнавалися хворими, притулки отримали назву психіатричних лікарень, з'явилися передумови для організації лікування, наукового узагальнення і систематизації спостережень. Ці гуманістичні ідеї почали поширюватись і в інших країнах.

Так, англієць Вільям Тюк провів схожі реформи на півночі Англії. У 1796 р. він заснував Йоркський притулок, де майже 30 пацієнтів з психічними порушеннями жили як гості в тихих сільських будиночках, їх лікували поєднанням відпочинку, молитви та ручної праці.

Методи Пінеля і Тюка поширились Європою та США. У США Бенджамін Раш вимагав, щоб з пацієнтами працювали розумні і чуйні співробітники, які читали б їм, розмовляли з ними і виводили на прогулянки.

Шкільна вчителька Дороті Дікс досягла того, що людяність у турботі про душевнохворих стала предметом уваги суспільства.

Завдяки діяльності (їздила штатами і розповідала про жахи, які бачила в лікарнях, закликала до реформ) уряд почав витрачати більше грошей на лікування хворих з психічними порушеннями. Кожен штат ніс відповідальність за розвиток національної системи лікарень для душевнохворих.

У 1837 р. шотландський лікар О. Коннолі запропонував повністю ліквідувати усі форми утиску хворих, приниження їх людської гідності. Проте вони ще довго зберігались у Німеччині та США. Цьому сприяли різні пануючі філософські погляди. Так, Е. Кант вважав, що психіатрія - це не медична наука, що психічно хворі належать до компетенції не лікарів, а філософів. Тому їхнім лікуванням займалися філософи. Вони ж і викладали психіатрію. На думку німецьких психіатрів-філософів, психоз треба розглядати як хворобу душі, що є наслідком злої волі або ж гріха. Філософи не визнавали ролі соматичних порушень у виникненні психічних розладів.

У німецькій психіатрії існувала школа соматиків. її представники причиною душевних розладів вважали соматичні захворювання.

Наукові погляди в німецькій психіатрії розвивав В. Грізінгер (1876). Він вважав, що основою психічних порушень є патологічні процеси в мозку. Погляди німецьких психіатрів-соматиків сприяли зближенню психіатрії із загальною медициною і мали позитивний вплив на розвиток психіатрії як у Німеччині, так і за її межами.

Після реформи Ф. Пінеля склалися хороші умови для спостереження і наукового аналізу психічних порушень у хворих психіатричних лікарень. Завдяки цьому вже в 30-ті роки ХіХ ст. були отримані важливі наукові результати. У 1882 р. А. Бейль описав прогресивний параліч божевільних. У цей самий період И. Ескіроль виділив клінічні критерії ілюзій, а И. Фальре дав клінічні характеристики алкогольного психозу, циркулярного психозу, психічних порушень при епілепсії. Цими працями французьких психіатрів було покладено початок створення класифікації психозів.

До 1850-х років у багатьох лікарнях Європи і США немало пацієнтів вилікувалось і були виписані.

Однак до кінця ХіХ ст. ситуація змінилася на гірше:

• труднощі з персоналом;

• не всі пацієнти могли вилікуватися лише внаслідок гуманного ставлення до них;

• у міру того, як усе більше пацієнтів щезало в далеких від цивілізацій лікарнях, люди доходили думки, що всі психічно хворі - дивні і небезпечні; відповідно знизилась благодійність.

На початку XX ст. тривала госпіталізація знову стала звичним явищем.

Початок XX ст. Виділяється дві точки зору на причини виникнення психічних порушень:

• соматогенна: патології поведінки зумовлені фізичними причинами. У 1883 р. німець Еміль Крепелін довів, що такий фізичний фактор, як втома, може бути причиною психічної дисфункції. Було запропоновано багато способів лікування психічнох-ворих, але нічого не працювало (видалення зубів, мигдалин, хірургічне розсікання деяких нервових волокон у головному мозку). У 1950-ті роки було відкрито деякі ефективні засоби;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патопсихологія» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІІ-ХІХ ст.: моральне лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП ДО ПАТОПСИХОЛОГІЇ

  • Зв'язок патопсихології з іншими галузями наукового знання та практики

  • Тема 2. Історія розвитку поглядів на психічну патологію та її лікування. Історія розвитку патопсихології

  • Європа в середні віки: демонологія повертається

  • ІІІ-ХІХ ст.: моральне лікування
  • Історія розвитку поглядів на патологію та її лікування в Україні та Росії. Становлення вітчизняної патопсихології

  • Важкі психічні порушення та їх лікування

  • ВИДИ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ

  • Розлади уваги

  • Розлади мислення

  • Розлади інтелекту

  • Порушення мовлення

  • Порушення емоційної сфери

  • Порушення волі

  • Тема 4. Розлади свідомості

  • Тема 5. Розлади особистості

  • Тема 6. Патопсихологічний розвиток як фактор девіантної поведінки

  • Типи девіантної поведінки

  • Причини формування девіантної поведінки

  • ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

  • Психічні особливості та психічні порушення у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

  • Типові психологічні порушення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

  • Тема 8. Порушення психічного розвитку в підлітковому віці, ранній юності. Психічні розлади в осіб зрілого та похилого віку

  • Психологія ранньої юності

  • ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ РОЗЛАДАХ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ1

  • Роль даних про порушення розвитку дитини в оптимізації навчально-виховного процесу

  • Тема 10. Методи дослідження порушень психічних процесів, станів та особистісного розвитку дітей

  • Патопсихологічне обстеження дітей дошкільного віку

  • Дослідження психічних процесів дітей шкільного віку

  • Тема 11. Сучасні методи психологічної корекції та консультування

  • Види психокоригувальної допомоги при порушеннях розвитку

  • Тема 12. Зміна соціальної ситуації розвитку дитини як один із методів психологічної корекції

  • Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання

  • Рання професійна орієнтація як пошук сфери самоствердження підлітка

  • Тема 13. Спеціальні школи для дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці

  • Відкриті спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку

  • Закриті спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх із відхиленнями у поведінці

  • Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці

  • Список використаної та рекомендованої літератури