Соціальна ситуація розвитку дошкільного віку полягає в розширенні предметного світу і необхідності дії у світі реальних речей внаслідок формування самосвідомості. Для дитини цього віку не існує відстороненого пізнання, критичного споглядання, і тому спосіб освоєння оточуючого світу - це дії у світі реальних предметів і речей, але дитина поки що не володіє способами здійснення цих дій. Ця суперечність може вирішитися лише в одному типі діяльності - грі - такій діяльності, мотив якої лежить не в результаті, а в змісті самої дії.
Гра дошкільників - провідна діяльність, вона характеризується:
• уявлюваною ігровою ситуацією;
• виділенням значень і смислів, що лежить в основі формування образно-схематичного мислення;
• розвитком активного запам'ятання;
• узагальненим характером гри;
• наявністю ролей.
У процесі гри дитина починає виконувати певну соціальну роль. Приймаючи на себе ті чи інші ролі, вона ніби приміряє певні соціальні функції. У рольовій грі можна порівнювати свої можливості з можливостями інших дітей, краще пізнати себе.
З розвитком дитини рольові ігри переростають в ігри з правилами - стимулюють досягнення певних соціально значущих цілей. Формується самооцінка, рівень домагань. З іншого боку, в іграх з правилами дитина навчається обмежувати свої бажання, підкорятися заборонам. Вона набуває досвіду керівництва, але не такого, якого хочеться, а відповідно до певних вимог, норм і заборон. У грі відбувається становлення моральних основ, формуються мотиви поведінки і волі дитини.
У грі як провідному виді діяльності активно формуються психічні процеси: збагачується сприймання, активна пам'ять, увага.
Рольова гра приводить до переходу від наочно-дійового мислення до словесно-логічного, засвоєння смислів, формування уяви, розвитку моторики.
Ігрова діяльність як провідна повинна підготувати дитину до школи, розвинути у неї ті властивості особистості і психічні процеси, які необхідні для успішного навчання в початкових класах (інтелектуальну готовність; "соціальну позицію школяра" - відповідне ставлення дитини до школи, навчання, вчителів, до себе; вміння входити в дитяче товариство, діяти сумісно з іншими, поступатися, підкорятися).
Особливе місце у психологічному розвитку старшого дошкільника займає спілкування з дорослими, яке має переважно поза-ситуативно-особистісний характер. Таке спілкування характеризується засвоєнням дитиною особливої позиції щодо дорослого - позиції учня, що є цінною передумовою для навчання в школі.
Перехід із дошкільного віку в молодший шкільний нерідко супроводжується кризою семи (шести) років.
Для кризи семи (шести) років характерні:
• втрата дитячої безпосередності;
• манірність, капризи в поведінці - навмисність, вертлявість;
• початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сторони особистості дитини;
• об'єктом аналізу стають суб'єктивні переживання: "Я радію", "Я сумую";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патопсихологія» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психічні особливості та психічні порушення у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку“ на сторінці 1. Приємного читання.
