Типи девіантної поведінки

Патопсихологія

• прагнення до втечі від відповідальності у прийнятті рішень;

• стереотипність, повторюваність поведінки;

• залежність;

• тривожність.

Передбачуваність, заданість власної долі - дратуючий момент адиктивної особистості. Кризові ситуації з їх непередбачу-ваністю, ризиком і вираженими афектами є для них тим ґрунтом, на якому вони набувають впевненості у собі, самоповаги, відчуття переваги над іншими. Відзначається феномен "спраги гострих відчуттів" (В. А. Петровський).

Е. Берн виділив шість типів голоду, які є в людини:

• за сенсорною стимуляцією;

• за визнанням;

• за контактом і фізичним прогладжуванням;

• сексуальний;

• структурний, або за структуруванням часу;

• за інцидентами.

У межах адиктивного типу виділені типи загострюються - людина не знаходить задоволення відчуття голоду в реальному житті і прагне зняти дискомфорт і незадоволення реальністю, стимуляцією тих чи інших видів діяльності. Вона намагається досягти підвищеного рівня сенсорної стимуляції (віддає перевагу інтенсивним впливам, голосному звуку, різким запахам, яскравим зображенням), визнання неординарністю вчинків (в тому числі сексуальних), наповненістю часу подіями.

Погана витривалість до труднощів повсякденного життя і догоряння у непристосованості і відсутності життєлюбства зі сторони близьких формують в адиктивних особистостей прихований "комплекс неповноцінності" - вони страждають, що відрізняються від інших, що нездатні "жити як люди". Цей комплекс повертається гі-перкомпенсаторною реакцією - від заниженої самооцінки людина переходить відразу до завищеної (обминаючи адекватну); з'являється відчуття переваги над іншими, це захисна психологічна функція, що сприяє підтриманню самоповаги у несприятливих мікросоціальних умовах (наприклад, за конфронтації з сім'єю чи колективом).

На адиктивну людину діє великий вплив соціуму, їй доводиться підлаштовуватись під норми суспільства, вона навчається формально виконувати ті соціальні ролі, які їй нав'язуються суспільством (зразкового сина, уважного співрозмовника, порядного колеги).

Зовнішня соціабельність, легкість налагодження емоційних контактів супроводжується маніпулятивною поведінкою і поверхневістю емоційних зв'язків.

Така людина боїться стійких і тривалих емоційних контактів через швидку втрату інтересу до однієї й тієї самої людини чи виду діяльності, через страх відповідальності за якусь справу (наприклад, мотивом поведінки "закоренілого холостяка", коли переважають адиктивні форми поведінки, може бути страх відповідальності за можливу дружину і дітей та залежності від них).

Намагаючись приховати власний "комплекс неповноцінності", людина проявляє прагнення говорити неправду, обманювати оточуючих, звинувачувати інших у власних помилках і промахах.

Однією з основних рис у поведінці адиктивної особистості є прагнення до втечі від реальності.

"Втеча" полягає в тому, що взамін гармонійної взаємодії з усіма аспектами дійсності відбувається активація в якомусь одному напрямі; при цьому людина зосереджується на вузько спрямованій сфері діяльності (часто негармонійній і такій, що руйнує особистість), ігноруючи решту.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патопсихологія» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи девіантної поведінки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП ДО ПАТОПСИХОЛОГІЇ

  • Зв'язок патопсихології з іншими галузями наукового знання та практики

  • Тема 2. Історія розвитку поглядів на психічну патологію та її лікування. Історія розвитку патопсихології

  • Європа в середні віки: демонологія повертається

  • ІІІ-ХІХ ст.: моральне лікування

  • Історія розвитку поглядів на патологію та її лікування в Україні та Росії. Становлення вітчизняної патопсихології

  • Важкі психічні порушення та їх лікування

  • ВИДИ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ

  • Розлади уваги

  • Розлади мислення

  • Розлади інтелекту

  • Порушення мовлення

  • Порушення емоційної сфери

  • Порушення волі

  • Тема 4. Розлади свідомості

  • Тема 5. Розлади особистості

  • Тема 6. Патопсихологічний розвиток як фактор девіантної поведінки

  • Типи девіантної поведінки
  • Причини формування девіантної поведінки

  • ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

  • Психічні особливості та психічні порушення у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

  • Типові психологічні порушення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

  • Тема 8. Порушення психічного розвитку в підлітковому віці, ранній юності. Психічні розлади в осіб зрілого та похилого віку

  • Психологія ранньої юності

  • ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ РОЗЛАДАХ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ1

  • Роль даних про порушення розвитку дитини в оптимізації навчально-виховного процесу

  • Тема 10. Методи дослідження порушень психічних процесів, станів та особистісного розвитку дітей

  • Патопсихологічне обстеження дітей дошкільного віку

  • Дослідження психічних процесів дітей шкільного віку

  • Тема 11. Сучасні методи психологічної корекції та консультування

  • Види психокоригувальної допомоги при порушеннях розвитку

  • Тема 12. Зміна соціальної ситуації розвитку дитини як один із методів психологічної корекції

  • Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання

  • Рання професійна орієнтація як пошук сфери самоствердження підлітка

  • Тема 13. Спеціальні школи для дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці

  • Відкриті спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку

  • Закриті спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх із відхиленнями у поведінці

  • Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці

  • Список використаної та рекомендованої літератури