Розлади інтелекту

Патопсихологія

• o характеризується розгальмованістю моторних функцій - хворі постійно перебувають у русі, хапають речі, пхають їх до рота, зустрічаючи протидію, виявляють невдоволення, верещать, плюються, кусаються;

• o характеризується протилежними ознаками: хворі малорухливі, більше лежать, довго сплять.

При менш глибокій ідіотії хворі впізнають родичів, виявляють ознаки прихильності, вимовляють окремі слова. Патофізіологічні дослідження показали можливість умовнорефлекторної діяльності лише при легких ступенях ідіотії;

- імбецильність - середній ступінь психічного недорозвитку. При імбецильності хворі володіють невеликим запасом слів, їх мова хоч і дуже бідна, але послідовна. їх вдається навчити читанню, письму, елементарній лічбі, прищепити трудові навички (мести підлогу, приготувати собі просту їжу, погодувати домашніх тварин). Такі люди не здатні працювати самостійно, але під наглядом і контролем інших вони можуть виконувати нескладну роботу.

Емоції при імбецильності одноманітні, часто примітивні - неадекватні;

- дебільність - це легкий ступінь олігофренії. Основа дебільності - нездатність до понятійного мислення, переважання конкретно-образного мислення над абстрактним. Ці хворі з ранніх років виявляють відставання у фізичному розвитку: пізніше починають ходити, говорити. До 4-6 років це відставання згладжується, діти своєчасно йдуть до школи, але вчаться погано. У навчанні багато залежить від особливостей характеру. Старанні спокійні діти завдяки своїй посидючості під контролем батьків задовільно вчаться у нормальній школі, закінчують перші класи. Частіше, однак, вони неспроможні осмислити елементарний навчальний матеріал і продовжують вчитися в допоміжній школі.

Психічне недорозвинення при дебільності може мати різні ступені вираженості.

• o Виражена дебільність - навчання грамоти дається з великими труднощами навіть у допоміжній школі. Трудові навички засвоюються краще. Навчені певного ремесла, хворі можуть бути працевлаштованими і забезпечені певним життєвим мінімумом. Вони легко піддаються чужим впливам, тому часто стають співучасниками кримінальних злочинів. В осіб з вираженим ступенем досить добра механічна пам'ять, але більш ретельне дослідження дозволяє виявити цілковиту нездатність до абстрактного мислення, переважання конкретних асоціацій. Перехід від простих, конкретних понять до складніших, абстрактних узагальнень у них неможливий. У процесі навчання виявляється відсутність ініціативи, самостійності, уповільненість, інертність.

• o Помірно виражена дебільність - якщо хворі мають добру механічну пам'ять, вони інколи закінчують 7-8 класів, навчаються у професійно-технічних училищах, засвоюють яку-небудь професію, мають сім'ї, досить добре пристосовуються до колективу. У той самий час вони мають невеликий об'єм знань, нездатні користуватися складними поняттями, зрозуміти складне запитання. Вони мислять схемами-шаблонами, які засвоїли або в школі, або в процесі життя. Зміна звичного способу мислення для них неможлива. Переважає конкретний тип мислення, хоча дещо і менше, ніж при вираженій дебільності. Емоційно-вольова сфера при цьому розвинута більше, а характерологічні особливості значно різноманітніші. Проте для них характерна слабкість самовладання і нездатність подолати свої потяги, недостатність обдумування своїх дій, деяка імпульсивність поведінки, піддатливість сторонньому впливові.

• o Легка дебільність - виявляється спеціальними психологічними дослідженнями, ґрунтується на оцінці дій хворих у ситуаціях, які вимагають застосування прогностичних функцій інтелекту, високого ступеня абстрагування. Такі люди можуть мати середню освіту, кваліфіковану професію, але в них переважає конкретний тип мислення, його шаблонність, трафаретність, відсутність оригінальності в оцінках зовнішніх подій, несамостійність.

• 2. Частковий недорозвиток інтелекту - недорозвинуті окремі ланки структури інтелекту. Наприклад: передумови (пам'ять, увага); порушена здібність до конструктивного мислення - через нестачу просторових уявлень - дискалькулія; мовні порушення - недорозвиток мовленнєвої функціональної системи (страждає вербалізація розуміння, тобто так званий вербальний інтелект).

• 3. Деменція - синдром недоумкуватості - стійке збіднення психічної діяльності, її спрощення і занепад. Вона проявляється у послабленні пізнавальних процесів за рахунок зниження пам'яті, здатності до узагальнення, абстракції тощо. При цьому відбувається розлад особистості, втрата критичного сприйняття свого стану. Хворі не набувають нових знань і не можуть користуватись уже набутими.

• 4. Органічний психосиндром (психоорганічний синдром) -

належить до зниження психічних процесів і властивостей особистості. Частково його можна розглядати також як розлад пам'яті та інтелекту. Трапляється при органічних захворюваннях (прогресуючого типу, або як наслідок органічного ураження головного мозку різного походження). Основні симптоми: зниження уваги, зниження інтелекту (неспроможність до творчої діяльності), лабільність емоцій. У хворих утруднюється концентрація уваги на зовнішніх об'єктах, часто відволікаються. Дуже страждає пам'ять - як короткочасна, так і довготривала, особливо запам'ятовування і репродукція. Темп мислення дуже уповільнений. Страждає критичність розуму, поняття дистанції, етичність поведінки, її мотивація. Дії та діяльність часто імпульсивні, мають місце розлади потягів тощо.

• 5. Затримка психічного розвитку (у дітей) - переважно мало знань, умінь, малий світогляд тощо (Мауглі). Основні ознаки ЗПР: збереженість власне інтелекту, розвиток психічних функцій на вік менше, тимчасовий стан.

• 6. Функціонально-динамічне страждання інтелекту - наявні усі структурні компоненти інтелекту, але вони не працюють.

• 7. Тимчасова втрата інтелекту - синдром скороминучої недоумкуватості (набряк мозку).

Наступний розділ:

Порушення мовлення

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патопсихологія» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розлади інтелекту“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП ДО ПАТОПСИХОЛОГІЇ

  • Зв'язок патопсихології з іншими галузями наукового знання та практики

  • Тема 2. Історія розвитку поглядів на психічну патологію та її лікування. Історія розвитку патопсихології

  • Європа в середні віки: демонологія повертається

  • ІІІ-ХІХ ст.: моральне лікування

  • Історія розвитку поглядів на патологію та її лікування в Україні та Росії. Становлення вітчизняної патопсихології

  • Важкі психічні порушення та їх лікування

  • ВИДИ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ

  • Розлади уваги

  • Розлади мислення

  • Розлади інтелекту
  • Порушення мовлення

  • Порушення емоційної сфери

  • Порушення волі

  • Тема 4. Розлади свідомості

  • Тема 5. Розлади особистості

  • Тема 6. Патопсихологічний розвиток як фактор девіантної поведінки

  • Типи девіантної поведінки

  • Причини формування девіантної поведінки

  • ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

  • Психічні особливості та психічні порушення у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

  • Типові психологічні порушення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

  • Тема 8. Порушення психічного розвитку в підлітковому віці, ранній юності. Психічні розлади в осіб зрілого та похилого віку

  • Психологія ранньої юності

  • ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ РОЗЛАДАХ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ1

  • Роль даних про порушення розвитку дитини в оптимізації навчально-виховного процесу

  • Тема 10. Методи дослідження порушень психічних процесів, станів та особистісного розвитку дітей

  • Патопсихологічне обстеження дітей дошкільного віку

  • Дослідження психічних процесів дітей шкільного віку

  • Тема 11. Сучасні методи психологічної корекції та консультування

  • Види психокоригувальної допомоги при порушеннях розвитку

  • Тема 12. Зміна соціальної ситуації розвитку дитини як один із методів психологічної корекції

  • Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання

  • Рання професійна орієнтація як пошук сфери самоствердження підлітка

  • Тема 13. Спеціальні школи для дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці

  • Відкриті спеціальні навчальні заклади для дітей із відхиленнями в розвитку

  • Закриті спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх із відхиленнями у поведінці

  • Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці

  • Список використаної та рекомендованої літератури