В.В. Зеньковський (1881-1962) сформулював завдання психології дитинства. Розробляв критерії з метою обґрунтованого поділу дитинства на окремі періоди. Пов'язував тривалість дитинства з розвитком цивілізації. У життєвому шляху людини визначив три основні стадії - дитинство, зрілість, старість. Популяризатор понять "пубертат", "передпубертат", запропонованих В. Штерном. Погоджувався з Ж.-Ж. Руссо, що отроцтво є другим народженням. Вступ у юність пов'язує із закінченням формування складних фізіологічних і психічних процесів (юність геніальна тому, що така її психічна установка, а тому навіть найбільш убога і тьмяна юність усе-таки є прекрасною). Схвально відзивався про дослідження К. Грооса, І.О. Сікорського.
Е. Мейман (1862-1915) стверджував, що дитяча психологія повинна вивчати вікові та індивідуальні особливості, обдарованість і відсталість. Навчання і виховання мають базуватися на знанні загальних закономірностей індивідуальних відмінностей психіки конкретної дитини. Засновник першого спеціального журналу "Журнал з педагогічної психології", присвяченого педологічним проблемам. Основна праця: "Лекції з експериментальної педагогіки" (1907).
Дж. Селлі (1843-1923) вважав, що дитина має вроджені передумови психічних процесів, які формуються протягом життя (розум, воля, почуття). З'ясував, що першими асоціаціями є асоціації схожості, потім на основі асоціацій сумісності формуються образи предметів, а в кінці другого року життя виникають асоціації за контрастом. Автор праць "Нарис з психології дитинства" (1895), "Педагогічна психологія" (1894-1915).
Дж.Болдуїн (1861-1934) обґрунтував концепцію пізнавального розвитку дітей. Вважав, що емоційне та моральне становлення дитини необхідно вивчати в соціальній спільноті, а не поза нею. Доводив, що розвиток складається з кількох стадій, де першою є вроджені моторні рефлекси. Визначив спеціальні механізми розвитку мислення - асиміляцію (інтеріоризація середовищних впливів) та акомодацію (зміни організму). Засновник журналу "Психологічний огляд" (1895). Автор праці "Генетична логіка" (1903-1908).
У подальшому пропагування в Західній Європі генетичних ідей пов'язане з іменами А. Валлона, К. Бюлера, Ш. Бюлер, Р. Заззо, Е. Клапареда, М. Мід, Ж. Піаже та інших учених.
В імперській Росії генетичні ідеї розвивали передусім П.Ф. Каптерев, О.Ф. Лазурський, І.О. Сікорський, І.М. Сєченов, К.Д. Ушинський.
У СРСР у дослідження законів розвитку психіки дитини вагомий внесок зробили П.Л. Блонський, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, ОМ. Запорожець, Г.С. Костюк, ОМ. Леонтьєв, М.І. Лісіна, С.Л. Рубінштейн та ін.
У цілому виникнення і становлення ідей вікової психології відбувалося під впливом соціально-економічного розвитку суспільства та поширення у XIX ст. діалектичних поглядів Г. Регеля (1770-1831); розвитку природознавства ( Ч.Дарвін, експериментального вивчення діяльності мозку та органів чуттів (І. Сєченов, 1829-1905; Т.Гельмгольц, 1821-1894); френології (Ф. Галль, 1758-1829). Як наслідок, на початку XX ст. сформувалося кілька наукових позицій, які часто взаємо виключали одна одну.
Основні історико-теоретичні концепції у віковій психології.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова і педагогічна психологія» автора Поліщук В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виникнення дитячої психології (Ж.-Ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (К. Бюлер, В. Зеньковський, М. Ланге, Е. Мейман, В. Штерн та ін.).“ на сторінці 2. Приємного читання.
