11) акцентуація характеру (К. Леонгард): збудливість, тривожність, демонстративність як наслідок наявності комплексів неповноцінності, спричинених передусім сімейним спілкуванням;
12) недостатній розвиток загальних здібностей, коли постійний неуспіх загострює стосунки з оточенням;
13) індиферентна позиція батьків: порушення психологічного контакту з ними, унаслідок чого становлення особистості збігається в часі з необхідністю вирішення морально-психологічних конфліктів;
14) гіперопіка (штучне продовження дитинства), безконтрольність, педагогічна некомпетентність батьків, що давно вже є типовим суспільним явищем, коли дитина, наприклад, стає жертвою профорієнтації;
15) сімейний алкоголізм, побутовий примітивізм, культ речей, а отже, відсутність спілкування передусім із книгою, соціальний інфантилізм;
16) відсутність ранньої діагностики і профілактики відхилень у свідомості та поведінці, що є типовим явищем у практиці педагогічної діяльності.
Становлення характеру в підлітковому віці є домінантою у формуванні світоглядного ставлення до навколишньої дійсності (В.І. Абраменко).
Класифікація "важких" підлітків:
1) неорганізовані (імпульсивні та імпульсивно-боязкі);
2) "перед порушники" ("відсталі", емоційно замкнені, "бродяги", "насуплені");
3) психічно неповноцінні та істеричні (надмірно збудливі, психопати, гіперсексуальні).
Поняття "важкий" не має наукового статусу, тому воно є умовною категорією для позначення проблемних підлітків. Вочевидь, так звана "важкість" підлітків зумовлена "важкістю" найближчого дорослого оточення. На демонстративні негативні поведінкові та діяльнісні прояви суспільство вперше цілеспрямовано Звертає увагу тому, що діти цього віку також уперше цілеспрямовано не бажають погоджуватися зі ставленням до себе на рівні молодшого шкільного віку. Особливу групу складають депривовані підлітки (Я.О. Гошовський).
Батьківська влада в спілкуванні (М. Кле):
1) автократична: неспроможність підлітка висловити власну позицію;
2) авторитарна: підліток бере участь в обговореннях проблем, але батьки залишають право останнього рішення за собою без урахування позиції підлітка;
3) демократична: участь підлітка в обговоренні проблем, самостійне прийняття рішень, однак підліток завжди повідомляє батьків, від яких залежить остаточне рішення;
4) егалітарна: ролі практично недиференційовані, батьки і діти на "рівних" у прийнятті рішень;
5) дозвільна: підліток має впливовішу позицію у формуванні та прийнятті рішень;
6) попускна: підліток самостійно вирішує питання про інформування батьків стосовно своїх рішень;
7) ігноруюча: батьки не знають про рішення підлітка, який не вважає за необхідне інформувати їх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова і педагогічна психологія» автора Поліщук В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальна ситуація розвитку.“ на сторінці 8. Приємного читання.
