На противагу цьому підходу, альтернативна роль відводиться моделі "пристосування як елементу членства в ЄС", в рамках якої держави вимушено модифікують політичний процес в окремих сферах під тиском перспектив чи факту членства, тобто ця адаптація є скоріше примусовою, аніж свідомою [213, с. 50].
Результатом дослідження європеїзації стало виокремлення концепту "багаторівневого управління" (англ. multi-level governance). В його основу покладено наступні теоретичні засади:
• ієрархічність процесу прийняття рішень у Європі (тобто рішення ухвалюються акторами наднаціонального, національного й субнаціонального рівнів, які різняться за своєю природою - публічні, неурядові й приватні);
• часткова втрата впливовості національними урядами(інакше кажучи, внаслідок колективного прийняття рішень державам-членами державні органи влади частково втрачають контроль над політичним процесом);
• інтегрованість політичного життя (тобто політикум різних суспільств стає взаємопов'язаним, інтегрованим).
Звідси і висновок про певну втрату національними державами монополії у формуванні європейської національної політики й агрегуванні суспільних інтересів усередині країн-членів. На основі викладеного концепція багаторівневого управління інтерпретує європеїзацію насамперед як "процес постійних політичних змін, а також вказує, що європейську інтеграцію не можна сприймати лише як процес двосторонніх відносин між національними державами та Європейським Союзом" [215].
У результаті новітніх досліджень впливу політичних норм європейського співтовариства на політичне життя країн, які не є членами ЄС, не мають перспектив вступу у коротко- та середньостроковому періоді й не підпадають під політику "винагороди" сформовано модель "європеїзація за межами Європи" [108]. З огляду на сучасний стан і динаміку європейської інтеграції в Україні ця модель тісно кореспондується з вітчизняними процесами європеїзації. Тому є доцільним розгляд напрацювань німецького вченого Ф.Шиммельфеннінга, який виділяє два виміри європеїзації у країнах, що знаходяться поза єдиним європейським політичним простором. В одному випадку фактором європеїзації виступає Європейський Союз, а в другому - активні національні актори і, насамперед, держава, яка прагне запровадити європейські стандарти. Ще одним виміром європеїзації слугує її інституційна логіка, яка, відповідно до теорії неоінституалізму, може мати вигляд "логіки наслідків" або ж "логіки відповідності" [216].
На погляд М.Лендьел, процес європеїзації можна проілюструвати за допомогою аналізу "причин та моделей здійснення децентралізації" у країнах Центральної та Східної Європи. Чинниками децентралізації стали європейські стандарти публічного управління, з одного боку, і прагнення центральноєвропейських держав набути членства в ЄС, з іншого. Внаслідок процесів наближення до євростандартів і реалізації євроінтеграційних намірів було значно пришвидшено правове оформлення передачі частини управлінських функцій держави місцевим територіальним громадам та органам влади регіонального рівня [109; 110]. В даному випадку проявився подвійний вплив європеїзації на національні державні владні інституції в частині делегування або передачі владних повноважень органам місцевого самоврядування.
Зміст європеїзації державного управління розкривається в науково-дослідній роботі "Розроблення системної моделі державного управління процесами європейської інтеграції України з урахуванням досвіду країн Центральної та Східної Європи". Вищезгадане поняття охоплює вплив ЄС на структури, інституції і національну державну політику та пристосування національних норм, стандартів, правил і процедур до формальних чи неформальних стандартів ЄС, які охоплюють різні сфери: право, економіку, політичні системи, охорону навколишнього середовища, організацію державної служби, процеси прийняття рішень і вироблення державної політики" [181].
Дослідник Є.Коваленко з посиланням на І.Грицяка підкреслює, що "європеїзація" державного управління передбачає вдосконалення системи державного управління з позицій європейського виміру, а саме відповідні зміни в структурі міністерств і відомств та механізмах міжвідомчої координації [91].
Однак, на погляд Н.Колісниченко, слід розрізняти терміни "європеїзація" та "європейський адміністративний простір", оскільки європеїзація пов'язана із процесом зростаючого впливу, а виникнення європейського адміністративного простору означає процес сходження або конвергенції. Дослідниця розрізняє європейський вплив за декількома напрямами, і, серед інших, виокремлює "європеїзацію національних державних службовців через процеси переговорів, прийняття рішень та їх реалізації на рівні ЄС та на національному рівнях". Окрім щойно згаданого, на її думку, слід розрізняти [95]:
• європеїзацію національних адміністрацій через реалізацію та виконання права ЄС;
• європеїзацію національних державних службовців через процеси переговорів, прийняття рішень та їх реалізації на рівні ЄС та на національному рівнях;
• європеїзацію національних адміністрацій та державної служби через адміністративну співпрацю;
• європеїзацію національного законодавства про державну службу та
кадрової політики через CASE право Європейського Суду та через формування мереж.
У цьому контексті необхідно розмежовувати [95]:
• європеїзацію основних принципів, засад державного управління (демократія, громадянство, ефективність та продуктивність, верховенство права, ринкова економіка);
• європеїзацію національних систем державної служби (через вузьке трактування принципу вільного пересування працівників та обмежень щодо зайнятості в державному секторі);
• європеїзацію через реалізацію та виконання вторинного права;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Професійна діяльність державних службовців в умовах євроінтеграції України» автора Акімов О.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процеси європеїзації державного управління та їх вплив на професійну діяльність державних службовців“ на сторінці 2. Приємного читання.
