Розділ без назви (2)

Троє речей для мене надто дивовижні,

ба й чотирьох не розумію:

дороги орла на небі,

дороги гадини на скелі,

дороги корабля посеред моря

і дороги чоловіка до дівчини. (Прип. 30, 18–19)

Якеїв син Аґур говорить тут про важливі речі. Є щось мітичне у поєднанні чоловіка з жінкою. Коли йдеться про чоловіче і жіноче, наша чуттєвість створює притчу дивовижної глибини. Чоловік пропонує свою силу, а жінка запрошує чоловіка в себе — дія, що вимагає хоробрости, вразливости і безкорисливости від обох із них. Найперше завважте, що нічого не відбудеться, якщо чоловік не буде до цього готовим. Він повинен рухатися, його сила повинна збільшитися, щоб він міг увійти в неї. Проте якщо жінка не відкриється у своїй приголомшливій вразливості, любов також не вивершиться. Коли обидвоє живуть так як повинні жити, чоловік входить у жінку і пропонує їй свою силу. Він проливається там, у ній, для неї; вона втягує, приймає і обгортає його. Коли все завершено, він почувається знесиленим, але ж якою солодкою є ця втома.

Саме так твориться життя. Жіноча краса пробуджує в чоловікові мужність; чоловіча сила, котру він ніжно пропонує своїй жінці, дає їй можливість бути прекрасною, приносить життя їй та іншим. Це більше, набагато більше, ніж статевий акт і оргазм. Це реальність, що поширюється на кожен аспект нашого життя. Коли чоловік утримується від жінки, він залишає її без життя, яке може принести лише він. Найкраще це видно у чоловікових словах. Життя і смерть перебувають під владою язика, говорять Соломонові Приповістки (див. Прип. 18, 21). Жінка створена для слів чоловіка і палко бажає їх від нього почути.

Я щойно зайшов на кухню випити склянку води, а там якраз моя дружина Стейсі випікає різдвяне печиво. На кухні — безлад, у дружини, чесно кажучи, також, вигляд не найкращий: вона вся в борошні, взута в старі капці. Проте в той момент щось було в її очах, щось приємне і ніжне, і я сказав: «Ти чудово виглядаєш». Її плечі розправилися, в очах зблиснув вогник; вона зітхнула, посміхнулась і майже сором’язливо відповіла: «Дякую».

Якщо ж чоловік відмовляється пропонувати себе, тоді його дружина залишиться порожньою і неродючою. Схильний до насильства чоловік руйнує своїми словами, мовчазний чоловік виснажує свою дружину. «Вона в’яне», — зізнався мені один приятель, говорячи про свою наречену. «Якщо вона в’яне, значить, ти їй чогось не додаєш», — відповів я. Насправді, йшлося про декілька речей — його слова, його доторки, але головним чином — його захоплення. У житті це відбувається дуже по-різному. Чоловік, який залишає дружину з дітьми і неоплаченими рахунками заради іншого, легшого життя, відмовляє їм у своїй силі. Він жертвував ними, тимчасом як мав пожертвувати свою силу для них. Саме це робить героями Максима чи Вільяма Волеса: вони готові загинути, щоб звільнити інших.

Це той різновид героїзму, що його ми бачимо в житті Йосипа — чоловіка Марії і опікуна Ісуса Христа. На мою думку, ми недостатньо цінуємо те, що він для них зробив. Марія, заручена молода жінка, ще майже дівчина, виявляється вагітною, маючи вельми несподіване пояснення того: «Я вагітна сином Бога». Ситуація ганебна. Що має думати Йосип, як мусить почуватися? Без сумніву — ображеним, спантеличеним, зрадженим. Але він — добрий чоловік, він не віддасть її на каменування, він просто «хотів тайкома її відпустити» (Мт. 1, 19).

Уві сні на нього сходить ангел (це показує, скільки часом треба докласти зусиль, аби добрий чоловік зробив щось правильне, аби переконати його, що Марія каже йому правду, і він має довести справу до шлюбу. За це Йосипові доведеться дорого заплатити. Знаєте, що він мав би терпіти, одружившись із жінкою, яку вся громада вважала перелюбницею? Колеги і більшість клієнтів уникали б його, він, напевно, втратив би своє суспільне становище і, можливо, навіть місце в храмі. Щоб зрозуміти, як йому непросто це робити, згадайте, як пізніше натовп знущатиметься з Ісуса. «Чи це не син Йосипа і Марії?» — запитували вони з глузливою посмішкою, підштовхуючи одне одного ліктем і підморгуючи. Мовляв, ми знаємо, хто ти такий — байстрюк тієї розпусниці та її дурнуватого теслі. Йосип добряче постраждає за цей учинок. Чи він відмовляється? Ні, він пропонує Марії свою силу — він стає між нею й усіма тими неприємностями та не втрачає мужности. Він витрачає себе на неї.

«І зватимуть їх дубами справедливости» (Іс. 61, 3). Там, у тіні чоловічої сили, жінка знаходить перепочинок. Чоловіча подорож забирає чоловіка у жінки, щоби він, зрештою, повертався до неї. Він іде, щоб знайти свою силу, а повертається, щоб запропонувати її. Своїми словами і діями він руйнує стіни вежі, що утримувала її. Тисячею способів звертається до найглибшого питання її серця: так, ти приваблива; так, є той, хто битиметься за тебе. Проте більшість жінок і досі перебуває у вежі, тому що більшість чоловіків ще не взяли участь у своїй битві.

ВИКОРИСТОВУЮЧИ ЇЇ

Більшість чоловіків хоче отримати дівчину, не докладаючи жодних, зі свого боку, зусиль. Вони хочуть мати втіху від краси без неприємностей, пов’язаних із битвою. У цьому полягає зловісна природа порнографії — мати задоволення від жінки її ж коштом. Порнографія виникає тоді, коли чоловік наполягає, щоб його збуджувала жінка; він використовує жінку, щоб відчути себе чоловіком. Як я вже казав, це фальшива сила, тому що вона радше залежить від зовнішнього джерела, ніж виходить з глибини його центру. І це є зразком егоїзму. Він нічого не пропонує, зате все бере. Нас попереджують про чоловіка такого типу історією Юди і Тамари — такою історією, що якби вона не була в Біблії, ви подумали б, що я взяв її прямо з телевізійного серіалу.

Юда — це четвертий син Якова. Можливо, ви пам’ятаєте його як чоловіка, якому прийшла думка продати свого брата Йосипа в рабство. У самого Юди було троє синів. Коли старший стає чоловіком, Юда знаходить йому дружину на ім’я Тамара. Через причини, які нам не до кінця розкриті, їхній шлюб не триває довго. «Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його» (Бут. 38, 7). За законом і звичаєм тих часів, Юда дає Тамарі за чоловіка свого другого сина. Тепер обов’язком Онана стає народжувати дітей в ім’я його брата, проте він відмовляється це робити. Він гордовитий і зайнятий собою чоловік, який гнівить Господа, «і він убив його теж» (Бут. 38, 10). Ви починаєте розуміти, що тут відбувається: егоїстичні чоловіки, скривджена жінка і розлючений Господь.

У Юди залишається один син — Шела. Хлопець — його останній помічник, і Юда не має наміру віддавати його Тамарі. Він обманює її, відправляючи додому і обіцяючи, що коли Шела підросте, то він віддасть його їй у чоловіки. Але не робить того. Важко повірити в те, що сталося далі, особливо, коли взяти до уваги, що Тамара — доброчесна жінка. Вона перевдягається на блудницю і сидить біля дороги, якою, як їй відомо, йтиме Юда. Він злягається з нею (використовує її), але не може заплатити. Тамара бере в заставу його печатку, шнурок і палицю. Пізніше стає відомо, що Тамара вагітна; Юду охоплює справедливе, як він вважає, обурення. Він вимагає, щоб її спалили, і тут Тамара свідчить проти нього: «Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця» (Бут. 38, 25). Юду викрито. Він не просто впізнає їх — він усвідомлює, що робив весь цей час. «Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!» (Бут. 38, 26).

Витверезна історія про те, що стається, коли чоловіки егоїстично відмовляються витрачати свою силу для жінки. Але те ж саме стається і в найрізноманітніших ситуаціях. Гарні жінки безперервно потерпають від такого поводження. Їх домагаються, але не по-справжньому; їх бажають, але лише поверхово. Вони звикають пропонувати своє тіло, але ніколи — свою душу. Розумієте, більшість чоловіків одружуються заради безпеки; вони вибирають таку жінку, яка дасть їм можливість почуватися чоловіком, але ніколи по-справжньому не вимагатиме від них бути ним.

Один молодий чоловік, яким я захоплююся, розривається між жінкою, з якою зустрічається зараз, та іншою, яку колись давно пропустив. Рейчел, жінка з якою він зустрічається зараз, багато вимагає від нього — чесно кажучи, йому часом здається, що аж занадто. Джулі, жінка, якої він свого часу не домагався, виглядає ідилічнішою. В його уяві вони були б ідеальною парою. Життя з Рейчел неспокійне, життя з Джулі видається тихим і спокійним. «Ти хочеш Багамських островів, — сказав я. — Рейчел — це Північна Атлантика. Хто з них потребує справжнього чоловіка?» У блискучому повороті сюжету Бог перемикає наші власні плани щодо безпеки на нас, вимагаючи, щоб ми діяли по-чоловічому.

Чому чоловіки не пропонують своїм жінкам того, що в них є? Тому що десь глибоко всередині ми знаємо, що цього не досить. Після гріхопадіння всередині Єви — порожнеча, і скільки ви в неї не вливали б, вона ніколи не буде повною. Саме на тому спотикається так багато чоловіків. Вони або відмовляються дати те, що можуть, або продовжують лити і лити в неї, і весь цей час почуваються невдахами, тому що вона, попри все, потребує щораз більше. «Існує три речі, які ніколи не можна задовольнити, — попереджує Якеїв син Аґур, — чотири речі, які ніколи не скажуть досить: могила, безплідне лоно, земля, якій ніколи не достатньо води, і вогонь, який ніколи не каже досить!». Не можна навіть сподіватися заповнити неродючість Єви. Вона потребує Бога більше, ніж вас — так само, як і ви потребує його більше, ніж її.