Розділ без назви (2)

Розділ 10

ВРЯТУВАТИ КРАСУНЮ

Краса — це не тільки жахлива, але й таємна річ. Тут Бог і диявол змагаються за першість, а поле битви — серця людей.

_ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ

Щоночі ти будеш щасливим, Як виявиш ласку до неї.

_ДЖОРДЖ ТОРОҐУД

Ковбою, відвези мене вдалину — Ближче до неба і ближче до тебе.

_ДІКСІ ЧІКС

Давним-давно, багато років тому (як розповідається в історії), жила-була прекрасна діва, ідеальна красуня. Це могла бути донька короля або звичайна служниця, але ми знаємо, що насправді вона — принцеса. Вона — молода і, здається, такою буде вічно. Довге волосся, великі очі, спокусливі губи, витончена фігура — поруч з нею троянда червоніє від сорому, сонце тьмяніє в сяйві її краси. Серце її золоте, а любов — вірна і правдива. Проте ця прекрасна діва недосяжна, ув’язнена злою силою, яка утримує її в полоні в похмурій вежі. Здобути її може лише переможець — найхоробріший, безстрашний і відважний воїн має шанс звільнити її. Попри всі перешкоди, він приходить спритно і хоробро, бере в облогу і вежу, і того злодія, що полонив принцесу. Ріки крови проливаються з обох боків, тричі лицаря відкинено назад, але він тричі повертається в бій. Зрештою, чаклуна переможено, дракона обезголовлено, велетня вбито. Діва стає його, адже своєю доблестю він завоював її серце. Вони верхи їдуть до його будинку, що коло річки, в лісах, — назустріч пристрасті і романтиці.

Чому ця історія так глибоко закладена в нашу душу? Кожна дівчинка знає цю казку, навіть якщо її ніхто їй не розповідав. Вона мріє про те, що одного дня за нею прийде принц. Хлопчики ж тим часом вправляються у своїй ролі з дерев’яними мечами і картонними щитами. І одного дня такий хлопець, тепер уже парубок, розуміє, що він хоче бути тим, хто завоює красуню. Чарівні казки, література, музика, і кінематограф — усі використовують цю мітичну тему. Спляча Красуня, Попелюшка, Єлена Троянська, Ромео і Джульєта, Антоній і Клеопатра, Артурі Ґіневра, Трістан та Ізольда. Тема сильного чоловіка, який приходить врятувати прекрасну жінку, є універсальною для людської природи — з часів стародавніх казок до найновіших касових кінофільмів. Вона закарбована в нашому серці, є одним із найглибших бажань кожного чоловіка і кожної жінки.

Зі Стейсі я познайомився в старших класах школи, але наш роман розпочався лише під час навчання в коледжі. До того ми були просто друзями. Коли хтось із нас приїжджав на вихідні додому, ми по телефону домовлялися про те, щоб сходити у кіно чи на вечірку. Та одного літнього вечора щось змінилось. Я зайшов провідати Стейсі; вона поволі ввійшла до вітальні — босоніж, у синіх джинсах і білій блузці з мереживним комірцем та розстібнутими верхніми ґудзиками. Сонце висвітило її волосся і затемнило шкіру. І як це я раніше не помічав, яка вона прекрасна дівчина? Цього вечора ми поцілувалися, і хоча на той час я вже мав досвід цілування дівчат, такого поцілунку в мене ще ніколи не було. Зайве казати, що мене колишнього вже не стало. Я не зрозумів, як і чому наші товариські стосунки перетворилися на кохання, — я просто хотів бути з цією жінкою решту свого життя. Що стосується Стейсі, то я був її лицарем.

Чому ж так сталося, що через десять років я навіть не був певен, чи хочу і надалі бути її чоловіком? Розлучення виглядало доволі пристойним варіянтом для нас обидвох. Стільки подружніх пар прокидаються одного ранку і розуміють, що вже не кохають одне одного. Чому більшість із нас губляться десь між «давним-давно, багато років тому» і «жили собі щасливо»? Схоже, що найпалкіші романи закінчуються вечорами перед екраном телевізора. Чому наша мрія, навіть коли ми відкриваємо її для себе, здається такою недосяжною, зникає з поля зору? Наша культура почала цинічно ставитися до казки. Дон Генлі каже: «Ці чарівні казки отруїли нас». Є книжки, наприклад: «По той бік Попелюшки», «Смерть Попелюшки», які спростовують такі міти.

Ні, чарівні казки нас не отруїли, і вони не просто міти, зовсім ні. Річ у тому, що ми не сприймали їх достатньо серйозно. Як каже Дон Генлі: «Міти — це історії, які зіштовхують нас із чимось трансцендетним і вічним». У випадку нашої казкової діви ми недогледіли два дуже вирішальних аспекти цього міту. З одного боку, ніхто з нас ніколи по-справжньому не вірив, що чаклун справжній. Ми гадали, що можемо отримати цю діву без боротьби. Чесно кажучи, більшість із нас, чоловіків, думали, що наша найбільша битва — це запросити її на побачення. І, по-друге, ми не зрозуміли, що таке вежа і як вона пов’язана з раною діви, не зрозуміли, що панянка в біді. Якщо на мужність чиниться насильство, то з жіночністю поводяться грубо. Єва — це вінець творіння, пам’ятаєте? Вона втілює виняткову красу і екзотичну таємницю Бога у такий спосіб, до якого ніщо інше у всій світобудові не наблизиться. Тож, вона є особливою мішенню лукавого. Він спрямовує проти неї свої найчорніші злочинні наміри. Якщо він зможе знищити її або утримати в полоні, то зіпсує історію.

ЄВИНА РАНА

Кожна жінка може розповісти про свою рану; деякі з них з’явилися від насильства, інші — від зневаги. Так само, як кожний хлопчик, дівчинка ставить собі одне запитання. Але дівчинку не дуже цікавить її сила. Ні, крик душі дівчинки такий: чи я гарна? Кожна жінка хоче знати, що вона вишукана, неповторна і вибрана. У тому полягає суть її індивідуальності, так вона носить образ Бога. Чи будеш ти мене домагатися? Чи ти захоплюєшся мною? Чи боротимешся ти за мене? І так само, як кожний хлопчик, вона також отримує рану. Ця рана вражає прямо в серце краси і залишає в ньому спустошливе повідомлення: ні, ти негарна, і ніхто не буде по-справжньому за тебе боротися. Подібно до вашої, їй рану майже завжди завдає батько.

А дівчинка дивиться на свого батька, щоб дізнатися, чи гарна вона. Його влада, якою він може покалічити або ощасливити, є настільки ж важливою для неї, як і для його сина. Якщо він з тих, що вдаються до насильства, то може словесно або сексуально осквернити її. Важко вислуховувати ті історії, що я чув від жінок, які постраждали від поганого поводження. Батько чіплявся до Джанет, коли їй було три роки, а коли вона підросла до семи, навчив цьому її братів. Насильство тривало доти, аж поки вона не виїхала до коледжу. Що має думати про свою красу зґвалтована жінка? Чи я приваблива? Повідомлення каже: ні… ти брудна, все привабливе, що ти маєш, пов’язане з темрявою і лихом. Коли вона дорослішає, наруга триває, - через жорстких і пасивних чоловіків. Її можуть домагатися, її можуть ігнорувати. У будь-якому варіанті її серце піддано нарузі, і повідомлення проштовхується далі всередину: ти небажана, тебе ніхто не захистить, ніхто не боротиметься за тебе. Вежу вибудовує цеглина за цеглиною, і вона може перетворитися на фортецю до моменту, коли дівчина стане дорослою жінкою.

Якщо її батько належить до пасивних чоловіків, дівчинка страждатиме від мовчазної занедбаности. Стейсі згадує, як у віці п’яти — шести років бавилася вдома у схованки. Вона знаходила ідеальне місце і заховувалася там, із хвилюванням очікуючи, як її шукатимуть. Умостившись у комірчині, дитина чекала моменту, коли хтось її знайде. Та ніхто не знаходив, навіть якщо Стейсі не було цілу годину. Ця ситуація визначальним чином вплинула на її життя. Ніхто не помічав, ніхто не домагався її. Наймолодша в сім’ї Стейсі немовби загубилася серед старших. Її тато часто їздив у відрядження і, повертаючись додому, багато часу проводив перед телевізором. Старший брат і сестра були проблемними підлітками. Отож, Стейсі затямила: лише не створюй проблем, у нас і без тебе багато клопотів. Тому вона сховала дещо більше — свої бажання, свої мрії, своє серце. Часом вдавала хвору лише для того, щоб отримати краплинку-другу уваги.

Так само як багато хто з обділених любов’ю молодих жінок, Стейсі звернулася до хлопців, щоб почути те, що вона ніколи не чула від свого батька. Хлопець Її покинув її на випускному балі — сказав, що використовував Стейсі, а насправді кохає іншу. Чоловік, з яким вона зустрічалася в коледжі, став ображати її словесно. Але якщо жінка ніколи не чує, що за неї варто боротися, вона починає вірити, що заслуговує на таке ставлення. Це своєрідна увага, хоч і спотворена, і, можливо, краща, ніж нічого. Потім, тієї чарівної літньої ночі, ми закохалися. Але Стейсі вийшла заміж за переляканого загнаного чоловіка, котрий перебував у любовному зв’язку зі своєю роботою, тому що інакше він не ризикнув би заручитися з жінкою, якої, як сам відчував, гідним не був. Я не був підлим чи злим. Я був приємним. І, дозвольте сказати вам, що нерішучий чоловік — це останнє у світі, чого потребує жінка. Їй потрібен коханець і воїн, а не справді приємний хлопець. Справдилися її найгірші побоювання — мовляв, мене ніхто не любитиме по-справжньому, ніхто по-справжньому не боротиметься за мене. Тож, вона заховалася ще далі.

В якийсь момент нашого шлюбу мене це все приголомшило. Де та краса, що я колись бачив? Що сталося з жінкою, в яку я колись закохався? Насправді я не сподівався отримати відповідь на своє запитання. Це радше був лютий вигук, аніж розпачливе прохання. Та Ісус все одно дав мені відповідь: вона і досі тут, лише в полоні; чи бажаєш ти поборотися за неї? Я зрозумів, що, як і багато інших чоловіків, одружився заради безпеки. Я одружився з жінкою, яка, як вважав, ніколи не кине мені виклик як чоловікові. Стейсі палко кохала мене — що я ще мав робити? Я хотів виглядати лицарем, але не бажав проливати кров як лицар. Я глибоко помилявся щодо всього облаштування. Я не знав про вежу, про дракона, яке призначення моєї сили. Найперша проблема стосунків між чоловіками і їхніми жінками полягає в тому, що ми, чоловіки, коли нас просять справді боротися за неї… вагаємося. Ми і досі шукаємо, як зберегти себе, ми забули про те глибоке задоволення від жертвування свого життя за інше.

ПРОПОНУЮЧИ НАШУ СИЛУ