Розділ «Т V ^^ <»

У такому випадку необхідно переконати суїцидента в наступному: 1 важкий емоційний стан, що він зараз переживає, є тимчасовим, інші особи в аналогічних ситуаціях почувалися так само важко, а з часом їх стан повністю нормалізувався;

- він потрібен рідним, близьким, друзям, і його відхід з життя стане для них важкою травмою (актуалізація антисуїцидальних факторів);

- він, безумовно, має право розпоряджатися своїм життям, але вирішення питання про відхід з життя в силу його крайньої важливості краще відкласти на деякий час, спокійно його обміркувати (підкреслення права індивіда розпоряджатися власним життям підвищує його самооцінку, збільшує відповідальність за свою поведінку, зменшує актуальність суїцидальних переживань).

Найважливішою умовою профілактичної та психокорекційної бесіди є її анонімність. Це означає, що будь-яка інформація, повідомлена індивідом, не може бути передана без його згоди

будь-кому, а тим більше стати предметом обговорення в його оточенні. Порушення цього принципу підриває основу довіри, що в підсумку робить подальшу профілактичну та психо-корегувальну роботу надзвичайно важкою, а часом і просто неможливою. Після бесіди необхідно ретельно осмислити її результат, зробити необхідні записи і продумати основні напрями подальшої роботи.

Подальша робота буде складатися виходячи з аналізу бесіди з урахуванням особистісних особливостей індивіда і ситуації, що склалася. Тому будь-які деталізовані рекомендації з цього приводу дуже скрутні. Однак основні поради можуть полягати в наступному.

- враховуючи підвищену ймовірність неадекватних реакцій, необхідно створити для підлеглого на якийсь період більш спокійні умови діяльності аж до звільнення його на деякий час від виконання основних обов’язків;

- не слід залишати підлеглого на цей період без контролю та уваги. Це завдання доцільніше доручити його товаришам по службі;

- при необхідності необхідно забезпечити госпіталізацію військовослужбовця.

Таким чином, для проведення профілактичної бесіди з підлеглим, який перебуває у стані психологічної кризи, можна запропонувати певну структуру її побудова з виділенням основних етапів. Однак можливо, що бесіда піде в іншому напрямку, етапи можуть мінятися місцями, поєднуватися і т.п., так як будь-яка схема несе в собі елемент умовності. Творче застосування методики, щире бажання допомогти людині в біді, утримати його від фатального кроку має бути головним орієнтиром у роботі командирів та офіцерів структур по роботі з особовим складом.

2.10. Профілактика залежної поведінки військовослужбовців

Залежна поведінка - різновид девіантної поведінки, порушення поведінки, що виникають у результаті зловживання речовинами, які змінюють психічний стан людини (алкоголь, наркотики, токсичні речовини), також до неї відноситься ігрова залежність.

Залежна поведінка виражається у прагненні військовослужбовця до втечі від дійсності шляхом свідомої зміни свого психічного стану за допомогою прийому певних речовин чи зосередженості на певних видах діяльності, що супроводжується сильними, суб’єктивно приємними емоційними переживаннями.

У всіх своїх різноманітних проявах залежна поведінка в основному є викривленою формою адаптації, подолання тривожності, невпевненості, соціальної невизначеності, намаганням до самоствердження, може вважатися реакцією на несприятливі умови життя та несення служби.

Визначальну роль серед чинників, які сприяють формуванню залежної поведінки, займають соціально-психологічні фактори, що впливають на формування особистості військовослужбовця та його поведінку, а саме:

тривалі несприятливі життєві умови, ситуації (негаразди в соціальному аспекті, незадоволеність найближчим оточенням, непорозуміння і невдачі на службі тощо);

емоційно-вольові порушення (імпульсивність, дратівливість, конфліктність тощо);

порушення ціннісно-нормативної сфери (спотворене бачення мети і смислу життя);

прагнення до подолання тривожності, відгородитися від травматичної, внутрішньо неприйнятної дійсності, зменшити напруженість соціального контролю (особливо в умовах виконання завдань військової служби); виховання в неповній сім'ї; алкоголізм батьків; аморальний спосіб життя батьків; систематичні конфлікти в сім'ї;

систематичне застосування насильства у дитинстві з боку батьків, родичів, знайомих; судимість батьків;