Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

У сновидіннях часто спостерігається не тільки сильне варіювання образів у підвищенні величини, сили але й їх якісне перетворення. Зокрема якісна зміна образу в його цілісності. Варіанти: нашарування образів внаслідок швидкості їхньої зміни; злиття в одному образі рис, що об’єктивно належать різним людям, причому ці збірні образи будуються з різним ступенем правдивості, або фантастичності, контрастності й несумісності властивостей відомих сновидцю осіб.

Фантастичність проявляється й у стосунках сновидця з образами людей, що не відповідають дійсним можливостям з огляду на просторово-тимчасові умови спілкування (сполучення різночасових подій, спілкування з неіснуючими людьми, або людьми із минулого).

Дія механізму перетворення зумовлює найбільшу фантастичність сновидіння. Іноді образи набувають вікової модифікації — у них зливаються риси, властиві образу в різний час, наприклад, сновидець сприймає себе як викладача ВНЗ й одночасно як школяра. При аналізі перетворення образів, особливо образу самого сновидця важливо звернути увагу на мотивацію цих змін — перетворення може бути фантастичним задоволенням будь-якої потреби сновидця.

Багато образів і картини сновидінь фантастичні й виглядають як щось загадкове, однак у них немає нічого такого, що не мало б опори в минулому досвіді людини й не було б пов’язане з її потребами, інтересами й усією системою мотивів.

Фантазування — це довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу, на шляху реального задоволення якої трапляються перешкоди. Тому фантазування є ілюзорним засобом задоволення потреби, створенням образів, що усвідомлюються як приємні, але нездійсненні; які дають можливість індивідові

розширити обрії свого життя.

Ілюзія — неадекватне відображення об’єктів, які сприймаються зі спотворенням окремих їхніх властивостей. Причому ілюзорний образ ототожнюється з об’єктом сприймання і розцінюється як реально існуючий.

Активна уява — процес довільного створення індивідом наочних образів, який спрямований на виконання творчого або логічного завдання. Він має відтворювальний і творчий характер.

Відтворювальна (репродуктивна) уява обслуговує сприймання та відтворення об’єктів, які потребують представлення у формі наочних образів. Це читання описів, креслень, розгляд малюнків, схем, тобто все те, що підпорядковане завданню в образній формі відтворити явище, якого немає в досвіді індивіда. Функцію засобу розв’язання такого завдання виконує й наочно-образне мислення, але уява доповнює його роботу, даючи змогу вийти за межі даних і створити значно «багатший» наочний образ.

Творча (продуктивна) уява — це створення нових наочних образів, які несуть в собі індивідуальність їхнього суб’єкта та можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.

Зразком творчої уяви також є мрія — внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою перетворення дійсності, мотив діяльності, реалізація якого на даний момент відстрочується.

Творча уява може бути художньою, науковою, технічною.

Художня уява подає загальне як індивідуальне, а наукова — максимально узагальнює образ, у якому індивідуальне лише підтверджує загальне. Художня уява створює ефект присутності — перенесення у вигаданий світ. У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно детальні та яскраві.

У науковій уяві має місце протилежний процес: заперечення ефекту присутності та обґрунтування незалежно від того, хто сприймає існування якогось явища. Наукова уява втілюється у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв’язання проблеми, умінні узагальнювати емпіричний матеріал, а те, що не витримало наукової і практичної перевірки, відкидається.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур із мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об’єкти.

5. Прийоми створення уявних образів

Образні узагальнення мають аналітико-синтетичний характер, де аналіз — мислене розчленування уявлюваного матеріалу на складники з метою його наступного перетворення, а синтез — різноманітні способи об’єднання отриманих під час аналізу даних. Прикладами такого об’єднання є аглютинація, гіперболізація, літота, загострення, схематизація, типізація.

Аглютинація — об’єднання у створюваному образі властивостей і елементів образів інших предметів. Завдяки цьому процесу живому приписуються ознаки, притаманні неживому, створюються казкові образи: дракони, русалки, крилаті бики, а також реальні машини та механізми: танк-амфібія, аеросани, тролейбус тощо.

Відомий аргентинський письменник і поет Хорхе Луїс Борхес зібрав цілий «Бестіарій» — образи фантастичних істот, вигаданих усіма народами Землі: 52 описи «бестій». Тут добре відомий нам китайський дракон, кентавр — найгармонічніше створення фантастичної зоології, ельфи, гноми, химера, чеширський кіт, місячний заєць і менш знайомі — бурак, голем, ганіель, кафзіель, азріель, нагі, юварки, симург, зовсім загадкові дзеркальні істоти й пожирач тіней.

А які звірі живуть на інших планетах? У розповіді «Світ, який не може бути» Кліффорда Саймака потрібно було створити образи мешканців планети Лейард: горланів, ходульників, довгорогів, донованів (адже на Землі таких немає!). Так, донован схожий відразу й на слона, і на тигра, а шкіра в нього, як у ведмедя.