Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

2. Інтероцептивні (від лат. interior — внутрішній) — подразнення від внутрішніх органів викликають органічні відчуття (голод, спрага, ситість, нудота, зміни в діяльності серця, легенів тощо). Рецепторами внутрішніх органів пронизані тканини всіх органів: травлення, дихання, серцево-судинної системи, вегетативної нервової системи тощо.

Поява органічних відчуттів стимулює поведінкову активність, спрямовану на задоволення потреби в поновлюванні енергетичних і речових ресурсів організму.

Для органічних відчуттів характерним є емоційне забарвлення: негативні емоції виникають, наприклад, при розладі серцево- судинної діяльності — страх, при захворюваннях шлунка — апатія; позитивні емоції — при задоволенні органічних відчуттів.

3. Пропріоцептивні (від лат. proprius — власний) — подразнення від м’язів тіла. До них належать:

— кінестетичні (від грец. kinesis — рух) — відчуття рухів і положення частин тіла, підтримка м’язового тонусу, координація рухів, утворення рухових навичок;

— статичні (від грец. statos — стоячий, нерухомий) — відчуття статики тіла, його рівноваги, положення тіла в просторі, збереження рівноваги організму.

3. Властивості відчуттів

Загальними властивостями відчуттів, незалежно від того, якими подразниками вони зумовлюються і за участі яких аналізаторів виникають, є такі:

— якість — це основна властивість відчуття, що відрізняє його від інших відчуттів. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові — за тоном, насиченістю тощо;

- інтенсивність — це кількісна характеристика відчуттів, яка визначається силою діючого подразника й функціональним станом рецептора;

— тривалість — це інтервал часу, протягом якого виникає, розвивається й зникає відчуття, тобто тривалість його існування. При впливі подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через певний час, який називають латентний періодом відчуття.

Латентний період для різних видів відчуттів неоднаковий: смакові відчуття, наприклад, виникають через 50 мілісекунд після нанесення на поверхню язика хімічного подразника, тактильні — через 130 мілісекунд, больові — через 370 мілісекунд.

Подібно до того, як відчуття не виникає одночасно з початком дії подразника, так воно й не зникає одночасно з припиненням дії останнього. Ця інерція відчуттів проявляється в так званій післядії. Наприклад, оглушливі звуки викликають неприємні слухові відчуття й супроводжуються післядією — «дзвоном у вухах». Це явище спостерігається після припинення дії звукового імпульсу і продовжується упродовж кількох секунд залежно від інтенсивності й тривалості імпульсу.

Для відчуттів характерною є просторова локалізація подразника. Дистантні рецептори (зорові, слухові й нюхові) здійснюють просторовий аналіз і повідомляють про локалізацію подразника в просторі. Контактні відчуття (тактильні, больові, смакові) співвідносяться з тією частиною тіла, на яку діє подразник.

Відчуття характеризуються такими показниками як чутливість і пороги.

Чутливість — це здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його.

Поріг відчуття — це рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття.

Розрізняють абсолютний поріг і поріг розрізнення (диференційний).

Абсолютний поріг буває:

— нижній — це мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;